Як се було давно

Як се було давно...Не згадаю, 
коли ж то се було...
Пронеслись, як видіння, пролинули роки навік,
Сонце стомлене про пережите
тепер призабуло...
Як се було давно...
Не згадаю, коли ж то се було,
Може, зроду-повік...

Я не знаю тебе... 
Після довгого часу розлуки
Як згадати твій голос, твій погляд,
твій обрис лиця
І пестливі твої милі, лагідні руки? –
Я не знаю тебе після довгого часу розлуки,
Після сліз без кінця...

Та часами мені видається... тебе я стрічаю
В нурті віку стрімкім,
у шумливій людській суєті,
Жду і кличу тебе, твої рухи усі помічаю...
І часами мені видається, тебе я стрічаю
Та вдивлюся – не ти!..

Як се було давно...
Не згадаю, коли ж то се було?..
Та безсонії ночі, та думи... Як страшно тоді,
Як же хочеться щастя...
Минуле – так близько і чуло!..
Як се було давно...
Не згадаю, коли ж то се було, –
А ти поруч завжди!..

Поділитись сторінкою: