Не дожив

Приспів:
Ще й до жнив не дожив,  |
В полі жита не жав...   |
Досі — не долюбив,      |
І не жив, і не жаль...  | (2)

Що життя — то хіба твоя сутня межа?
Смерть заріже раба, і нехай — без ножа.
Але жити — замало. Боротись — умій,
Щоб нащадок твій змалку бува не знімів.
Не знімів на уста і на вуха не зглух.
Хай помреш! Та за нами останеться рух!
Згинем — хай! Хай — ославлені! Хай — не біда,
Вікова чортопхайка наближує даль.
По роках, по кістках, по обмерзлих гробах
Витрамбовує повінь для річища шлях...
А до жнив не дожив,     |
В полі жита не жав,     |
Замало любив —          |
То, їй Богу, не жаль!.. | (2)

Приспів. (2)

Досі — не долюбив!      |
Досі — не долюбив!      |
Досі — не долюбив!      |
І не жив, і не жаль...  | (2)

Ні очей, ні вух,е
Ні рук, ні ніг, ні рота...
Я вже не знаю... Не знаю...
Не знаю... Не знаю...
Не знаю, чи я вже помер,
Чи живу, чи живцем помираю?..

Минулося!.. І вже не треба!..
Воно минуло, не болить!..
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить...

Поділитись сторінкою: