Вогонь під дощем

Серце своє тобі
Подарував, взяла його ти...
Я пропав, в очах темніло...
Та врятував мене поцілунок...

І я тонув
В обіймах ніжних твоїх...
Тебе покохав,
До ніг твоїх я упав...

Є в тобі другий бік...
Його я не знав, я не знав...
У словах твоїх,
Правди не було, не було...
Гру свою завжди
Вигравала ти, тільки ти...

Тліє полум'я, дощ іде,
Сохне він на твоїх устах...
Розпалив вогонь я...
Він горів,
А я чув ім'я твоє, твоє...

Були ми разом,
І було так добре нам...
Відчував тебе я...
Ти і я, ми разом –
Був найкращий час!

Є в тобі другий бік...
Його я не знав, я не знав...
У словах твоїх,
Правди не було, не було...
Гру свою завжди
Вигравала ти, тільки ти...

Тліє полум'я, дощ іде,
Сохне він на твоїх устах...
Розпалив вогонь я...
Він горів,
А я чув ім'я твоє, твоє...

Як вогонь під дощем
Затихав мій сердечний щем,
Він вже зник, минув час...
Цей вогонь не для нас,
Не для нас... Не для нас...

Серце моє все ще щемить,
Хоч змінити нічого не можу...
Завершилось у нас все давно...
Не приніс мені час ще свободу...

Наш вогонь гасить дощ,
Сохне він на твоїх устах...
Розпалив вогонь я...
Він горів,
А я чув ім'я твоє, твоє...

Як вогонь під дощем
Затихав мій сердечний щем,
Він вже зник, минув час...
Цей вогонь не для нас,
Не для нас... Не для нас...

Поділитись сторінкою: