Пою коні при Дунаю

Пою коні при Дунаю
Та й думаю, та й думаю:
Коні карі, коні сиві, —
А я молод, нещасливий...

Ой чому ж я так нещасний?
Чом не козак, чом не красний,
Чи мій палаш не острений,
Що мій світок засмучений?

Світ широкий, сонце гріє, —
Від заходу вечоріє,
Коні карі, коні сиві,
Будьте ви мені зичливі.

Буду медом вас поїти,
Та й  буду вас напувати,
Занесіть мя, де я знаю,
Де хатина в темнім гаю!

Де хатина низесенька,
Там калина червоненька,
Де хатина низесенька,
Там дівчина Марусенька.

Світіть, світіть, ясні зорі,
Коні мої, сиві коні,
Коні карі, коні сиві,
Будьте ви мені зичливі!
Коні карі, коні сиві,
Будьте ви мені зичливі!

Поділитись сторінкою: