Гуляй, батьку, гуляй, отамане!

Любо, хлопці, любо ворогів нам бить,
Батька-отамана рідного любить!
Коне вороненький, ти його неси
І від ран смертельних любого спаси.

Батько наш, Махно нехай погуляє,
Всюди його люд радо зустрічає,
А ми допоможем - вогню додамо,
Білих і червоних кулям віддамо.

Щоб земля рідненька вільною була,
Зоря в Гуляй-полі нарешті зійшла.
Батьку-отамане! Ми - твої сини,
Від вогню та диму сиві ясени!

Стерли підкови коні вороненькі,
Блиску лишились їх очі рідненькі.
Та кінця і краю ворогам нема.
Накинь кожух, батьку, знов прийшла зима...

Разом ми з тобою будемо гулять,
Україну-матір рідну визволять!
Любо, хлопці, любо ворогів нам бить
І батька Нестора рідного любить!

Поділитись сторінкою: