Спогад

Я згадую потяг, вечірнє купе, -
Там наша любов починалась.
Там був разом з нами
Чарівний Шопен
І музика в серці звучала.

Та швидко минули і ночі, і дні, -
І ми розійшлись на вокзалі...
І ось той же потяг, купе, -
Ми одні...
Чому ж Ви тепер у печалі?

Це знову любов за собою веде
І знову хвилює соната...
У мріх зрадливих
Вся ніч пропаде,
Хоча розлучатися завтра!

А там, за вікном, привокзальні вогні -
Для когось надійні причали...
Та Ваша печаль
Непідвладна мені,
Як музика, що відзвучала.

Поділитись сторінкою: