Журавлі

Тут, під небом чужим, я прихожий незваний,
Чую крик журавлів, відлітаючих в даль.
Проводжаю птахів в синю путь в ранок тьмяний –
До моєї Сторонки... У серці – печаль.

І чим далі вони – тим сільніше тужіння,
Мовби мрію мою поховали в імлі.
Ну, чому саме тут – у небеснім  склепінні
Наді мною проклали ви путь, журавлі?!

Непривітний сей край  – і не можна спинити:
Вид похмурих людей і чужої землі...
В серці жар, в серці біль... Перестанье ж квилити! –
Не курликайте щемно мої журавлі.

Многоденна їх путь на притихлому небі –
І лишаюсь отут під чужим небом я.
.............
... Ось привіють в свій край. Їх притулить до себе –
Божа земленько, рідна... Вкраїна моя...

Поділитись сторінкою: