Під вишнею дівчина смутна

Під вишнею дівчина смутна
Довгу косу свою розплітала.
Уже темна ніч надійшла,         |
А козаченька далі нема.         | (2)

Поки вік красила вишеньками,
Тепер вкриті їй очі сльозами.
З тих очей, що колись чарувала, |
Тільки сльози свої повтирала.   | (2)

Ой, не плач, вже вертаю я, серденько
Підспішай, не барись, кониченько.
Хоть з грудей йому витікає,     |
Він до неї ще раз повертає.     | (2)

Під вишнею дівчина смутна
Знову косу свою розплітала.
Знову темная ніч надійшла,      |
Другий вечір козак не верта.    | (2)

Гей, дівчино, ти косу розплітай,
Вже під вишню, ти, цю не вертай.
Така козацькая лиха доля,       |
Занепали всі мрії і воля.       | (2)

Ти, дівчино, ти косу розплітай,
Вже під вишню, ти, цю не вертай...

Поділитись сторінкою: