Підкова на щастя

Вечірня дорога вела до села,
Де дівчина Настя, як мальва, цвіла.
Курилась дорога, бо хтось на коні
Промчав, наче вітер, і зник в далині.

Приспів:
До дівчини Насті, коханої Насті,
До милої Насті я ішов.
Підкову на щастя, підкову на щастя,
Підкову на щастя я знайшов.

Прийшов я до Насті, як місяць зійшов
Ясний, як підкова, яку я знайшов.
При місячнім сяйві при світлі зорі
Зустрів я чийогось коня на дворі.

Приспів.

Поклав я підкову на Настин поріг
І кінь мені вдячно вклонився до ніг,
Звідки було знати, що хтось на коні
Дорогу до Насті перейде мені?

До дівчини Насті, коханої Насті,    |
До милої Насті я ішов.              |
Підкову на щастя, на Настине щастя, |
Собі на нещастя я знайшов.          | (2)

Поділитись сторінкою: