Лети, моя думо

Лети, моя думо, в вечірню годину
Далеко-далеко відсіль.
Лети, моя думо, у тую хатину,     |
Що слухає казку топіль.           | (2)

Жила в тій хатині дівчина кохана,
А може й жиє - то вклонись.
Скажи її правду, болючу як рана,  |
Що я вже не той що колись.        | (2)

Що гасне мій погляд і тихне мій голос,
А скиби зорали чоло...
Поволі в неволі сивіє мій волос,  |
А терня у груди вросло.           | (2)

Скажи її думо, хай душу розважить,
А серцеві скаже: "корись".
Хай дармо не плаче і марно не тужить, |
Бо я вже не той, що колись.           | (2)

Поділитись сторінкою: