Галина Андреадіс

Біографія

Література, музика й українська пісня повсякчас були невід'ємними атрибутами у запорізькій родині Минаївих у будні та свята. Тож не дивно, що вже змалку Галинка разом зі своїми двома сестричками отримала можливість долучилася до світу краси, який потопав у цікавих розповідях батьків про історію України, у переливах мелосу українських народних пісень, звуках фортепіано, гітари та інших музичних інструментів.

Жахіття Другої світової війни змусили сім'ю податися на Захід, рятуючись від невідворотних переслідувань, нетерпимості до усього українського й національно свідомого. Львів, Відень, містечка Баварії і затишний та мальовничий Ашаффенбург.

Саме в Ашаффенбурзі чотирнадцятирічна Галина продовжила здобувати освіту, вступивши на навчання в українську гімназію. Поряд з вивченням гімназійних дисциплін дівчина починає брати перші уроки з вокалу, які завдяки яскравим успіхам вселяють у ній віру в велике мистецьке майбутнє.

Уже перші виступи Галини, спочатку на гімназійній сцені, а за якийсь час у заходах, що нерідко організовували переміщені українці, привернули до себе увагу, як до правдиво непересічного явища. Насиченість тембру та природна легкість звучання в поєднанні з проникливою музикальністю виконавиці визначали голос юної співачки, як такий, що не міг не зачаровувати, бентежити повсякчас викликали заслужене схвалення та щире захоплення у вдячних слухачів.

Втім, відносна ідилія перших кроків Галини на шляху до мистецтва різко перемінилася з настанням 1949 року. Як і більшість з української спільноти, що перебувала в статусі біженців з СРСР, сім'я приймає для себе непросте рішення – переїхати для подальшого проживання на американський континент. Чималий потік краян з України, який подався у пошуку кращої долі до Аргентини, у своєму плині забрав і родину Минаївих. А вже за кілька місяців, опинившись в Буенос-Айресі, батьки з доньками розпочали пошук власної самореалізації в нових умовах, які так несподівано для них висунула примхлива доля.

Галина закінчує в Буенос-Айресі навчання в середній школі, а за деякий час виходить заміж за українця Миколу Андреадіса. Невдовзі сімейну ідилію молодого подружжя ощасливить голос первістка-сина.

Її молодшій сестрі поталанило вступити на навчання у Буенос-Айреську консерваторію. За деякий час сестра привела Галину на прослуховування до відомого соліста столичного оперного театру "Колон" Феручіо Калусіо.

"Почувши у виконанні Галини українську народну пісню на вірші Степана Руданського "Повій, вітре, на Вкраїну...", маестро Калусіо, нічого не знаючи про народ, представником якого була ця юнка і, звісно ж, не розуміючи про що йдеться у цій напрочуд мелодійній пісні, розчулився так, як ніби після довгої розлуки зустрів щось надзвичайно близьке, рідне та бажане для себе. Цим чимось незвіданим для професора став неймовірної краси голос, який іменитий майстер оперної сцени мріяв почути вже віддавна.

Заняття Галини з Калусіо невдовзі принесуть яскраві результати, а для її наставника неймовірну радість з того, що саме запропонована ним методика навчання якнайкраще віднайшла свій застосунок й успішно нагодилася для подолання його студенткою вокальних труднощів, з якими не так просто було справитися іншим його вихованцям. Зазначимо, що маестро Калусіо без жодних ревнощів ставився до того, що талановита українка, окрім нього, звертається за професійними порадами й до інших педагогів, ба більше, окремих з них маестро й сам рекомендував для занять зі своєю здібною ученицею, бо був непохитно переконаний, що перед такими, як ця Галина неодмінно яснітиме завтрашній день світового вокального мистецтва.

Приватні студії талановитої дівчини у класі Феручіо Калусіо закінчилися зі вступом Галини у 1956 році в консерваторію Буенос-Айреса, навчання в якій вона успішно завершила в 1960 році, здобувши свій відмінний вокально-сценічний вишкіл у класі відомої професорки з вокалу Аманди Цетери.

Поряд з цим, наприкінці п'ятдесятих років великий вплив на формування уподобань Галини щодо виконання нею вокальної спадщини українських композиторів здійснив молодий та прогресивний діяч української діаспори в Аргентині Володимир Білинський. Обіймаючи посаду голови (президента) українського хору "Трембіта", Білинський крок за кроком взявся розкривати перед Галиною чарівний світ вокальної музики Миколи Лисенка, Степана Гулака-Артемовського, Кирила Стеценка, Якова Степового...

Уже в 1959 році, за рік до закінчення навчання у консерваторії, відбувся яскравий дебют Галини Андреадіс на сцені вже згадуваного нами одного з найбільших оперних театрів Аргентини "Колон". Цей дебют для співачки виявився настільки вдалим, що невдовзі її запрошують співати на таких відомих сценах країни, як "Рівера Індерте", що у місті Кордова та Аргентинському оперному театрі "Аргентино" міста Ла-Плата.

Своєрідним апофеозом у ранній сценічній кар'єрі Галини Андреадіс стала її впевнена перемога та здобуття першого місця на державному конкурсі камерних співаків, що відбувся у Буенос-Айресі в 1963 році.

Разом з отриманою перемогою до Галини приходить усвідомлення, що для її подальшого зростання Аргентина вже перестає бути простором, в якому могли б повнитися її подальші здобутки та перемоги. А тому рішення співачки про переїзд разом з сім'єю до США стає логічним і, як покаже найближчий час, цілком виправданим.

Вже перший серйозний виступ Андреадіс, що відбувся відразу ж після її переїзду в одному з найпрестижніших залів світу Нью-Йоркському Карнегі-Холл став свідченням з'яви на мистецькому обрії нової яскравої зірки, яка своїм непересічним талантом гідно посіла знакове місце в літописі славетних виконавців світу, котрими пишатиметься ця іменита сцена впродовж усієї своєї історії.

Подібного успіху здобули й виступи Галини Андреадіс на сцені одного з найпрестижніших театрів світу – Нью-Йоркської "Метрополітен-опера", а також у концертній філармонійній залі знаменитого Лінкольн-центру.

Після цього на талановиту українку звертають увагу імпресаріо найпрестижніших театрів та концертних установ США, Канади, Латинської Америки.

Попри усі пропозиції, користуючись запрошеннями, які поступали на її адресу з різних куточків континенту, Галина Андреадіс тісно сходиться й зі своїми краянами з України – відомими представниками від мистецтва, які в різні часи прибули до Америки, а відтак, безупинно продовжували вести на її теренах копітку роботу щодо утвердження та популяризації перлин української класичної музики.

Серед інших формацій, на співпрацю з якими пристала Галина, став знаний у країнах американського континенту Український Оперний Ансамбль. Цей колектив був заснований ще в 1946 році в Мюнхені відомим українським хоровим диригентом Богданом П'юрком, а після смерті диригента колектив очолив знаменитий український співак та диригент Лев Рейнарович.

Концертні програми, з якими співачка в 1966 році відправилася з виступами країнами Європи, з небувалою експресією та тонким відчуттям стилю явили європейцям неперевершені й водночас маловідомі зразки української вокальної музики таких композиторів, як Станіслав Людкевич, Василь Барвінський, Віктор Косенко...

31 жовтня 1966 року Галина Андреадіс бере участь в одному з престижних вокальних конкурсів Європи, який відбувся у приміщенні "Ландес-Театрі", що в австрійському Лінці, де переконливо здобуває перше місце.

Жовтень 1974 року стає знаковим у розквітлій вокальній кар'єрі Галини Андреадіс. Її голосу підкоряються кращі сцени Австралії. Театри та концертні зали Мельбурна, Аделаїди, Перта, Канберри, Сіднею та інших міст гучно аплодують таланту славетної доньки України, а разом з цим відкривають для себе народ, гідний уваги та пошани.

У 1980 році Галина Андреадіс очолює Український Оперний Ансамбль, а ще стає очільницею єдиної у світі Української оперної компанії. Завдяки цьому оперна та камерна вокальна музика України та світу переконливо й невпинно торують для себе шлях до театральних та концертних залів США, Канади, Венесуели, країн Західної Європи та Австралії.

Завдяки невтомній ініціативі співачки велася якнайбільша популяризація української вокальної музики в численних програмах, створених нею на радіостудіях Америки. А записи в її виконанні творів українських композиторів на грамплатівках та аудіокасетах сприяли небувалому поширенню творчих набутків її краян, наповнювали світовий музичний простір самобутніми зразками вокальної культури, якими українці ніколи не перестануть пишатися.

Своєрідною вокальною родзинкою у репертуарі Галини Андреадіс в останній період її вокально-сценічної творчості стала відома пісня Леоніда Вербицького на вірші Леоніда Ковальчука "Лелеки, вертайтесь назад!". Ця композиція, завдяки чуттєво-проникливому виконанню співачки, перетворилася на своєрідний заповіт для усіх земляків, для кого рідна земля та батьківщина залишилася вимушено покинутою.

"Лелеки..." у виконанні Андреадіс набули такої популярності, що без її звучання годі було уявити будь-яку імпрезу, зібрання та мистецьку подію, які об'єднували українців по усіх-усюдах, гуртуючи їх навколо непохитної віри у краще майбутнє, котре для них самих, як і для їхньої неньки-України вже невдовзі постане наяву, звільнившись від шат примарності". Останні роки життя славетної вокальної діви Галини Андреадіс промайнули тихо й безтурботно в невеличкому містечку Сьютленд, що в штаті Мериленд(США).