Михайло Петренко

Портрет М. Петренка.   Художник О.Чередниченко

Біографія

В 2012 році було започатковано документальний проект "Ідентифікація Петренків", одним із напрямків якого є дослідження життя й творчості поета Харківської школи романтиків першої половини ХІХ століття Михайла Миколайовича Петренка.

Михайло Петренко народився в 1817 році, швидше за все в місті Слов'янськ Слобідсько-Української губернії. Зважаючи на відсутність на сьогоднішній день документальних підтверджень, місце його народження залишається гіпотезою, хоча й обгрунтованою.

Вперше біографічну довідку про Михайла Петренка подано в "Южном русском зборнике" (1848), де поряд з його віршами видавець А. Метлинський повідомляв: "Петренко, Михайло Николаевичъ, родился въ 1817 году, и, большею частію, проживалъ и узналъ языкъ и бытъ народный въ городѣ Славянскѣ и его окрестностяхъ, Изюмскаго Уѣзда; окончилъ курсъ ученія въ 1841 году въ Харьковском Университетѣ, и потомъ опредѣлился на службу по гражданскому вѣдомству...". Це була перша й остання біографічна довідка про Михайла Миколайовича надрукована в літературі ще за його життя.

Михайло народився в родині губернського секретаря Миколи Дмитровича Петренка (1792 р. н.), що походив з дворян, проживав в Слов'янську і служив у Слов'янській городовій ратуші. У Формулярному списку Миколи Дмитровича Петренка (вересень 1828) згадується, що з благопридбанного майна в Слов'янську у його дружини був дерев'яний будинок. Саме сукупність цих фактів дає підстави вважати, що Михайло скоріше за все народився в Слов'янську.

З цього ж документу відомо, що в сім'ї Миколи Дмитровича та його дружини Марфи Андріївни народжувалося принаймні шестеро дітей: Ксенія (1816), Михайло (1817), Олексій (1819), Настасія (1821), Євграф (1822) та Марія (1827). Батько Михайла рано помер, або загинув. Як, де й коли це сталося, а також місце поховання його доки невідомі. Документальних матеріалів з даного питання немає. Дідом Михайла Миколайовича був Петренко Дмитро Іванович (1762 р. н.), одружений на дочці купця зі Слов'янська – Ксенії Борисівні П'ятирубльовій (1770 р. н.).

Можливо, дворянство роду Петренків, до якого належить і Михайло Миколайович, почалося саме з діда Поета, який служив квартальним поручиком (помічник квартального наглядача). Це була поліцейська посада, яка відповідала 12 класу Табелі про ранги Російської імперії. У сім'ї Дмитра Івановича народжувалося, принаймні, четверо дітей: Катерина (1790), Микола (1792), Марія (1794) та Григорій (1799). По наявних документах, Дмитро Іванович в 1800 році служив реєстратором.

Прадідом Михайла Миколайовича Петренка був військовий обиватель Іван Данилович Петренко (1722 р. н.). У нього і його дружини Зиновії Тимофіївни (1729 р. н.) було дев'ятеро дітей. Зважаючи на той факт, що в 1765 році Імператрицею Катериною ІІ слобідські козацькі полки були реформовані, Іван Данилович міг служити раніше, наприклад, в Ізюмському слобідському козацькому полку.

З великою вірогідністю можна розглядати Данилу Петровича Петренка (1687 р. н ), який був козаком Изюмского слободского козачого полка в сотні м. Тора (Слов'янска), як прапрадіда Михайла Миколайовича.

По наявних в літературі й заслуговуючих довіри даним, до вступу до університету Михайло проживав і вчився в Харкові як мінімум з 1833 року. У 1837 році Михайло поступив до Імператорського Харківського університету на юридичний факультет. У 1841 році Михайло закінчив повний курс наук юридичного факультету університету зі ступенем дійсного студента, що свідчило про закінчення університету без відзнаки.

Поки невідомо де проживав і чим займався Михайло після закінчення університету й до вступу на службу в Харківську Палату карного суду канцелярським чиновником (з 13 липня 1844).

Проте, достовірно відоме наступне:

• 14 серпня 1844 р. Урядовим Сенатом затверджений в чині губернського секретаря
• 19 вересня 1844 р. визначений старшим помічником столоначальника
• 6 червня 1845 р. визначений до виправлення посади столоначальника
• 17 серпня 1846 р. затверджений столоначальником за відмінну старанність до служби "по Високому манифесту" 26 листопада 1846 р. Михайло Петренко нагороджений чином колезького секретаря
• 16 серпня 1847 р. призначений у Вовчанський повітовий суд секретарем
• 6 липня 1849 р. переведений в місто Лебедин повітовим стряпчим де й служив в земському суді до кінця 1862 року.
• Високим наказом, відданим по цивільному відомству 22 січня 1853 р. Михайло Миколайович нагороджений за вислугу років чином титулярного радника.

Мабуть, Михайло був успішним чиновником, що видно з переліку просувань по службі в його Формулярному списку (1858 р.), а також з висновку комісії: "аттестован способным и достойным". По Високому маніфесту, що відбувся 26 серпня 1856 р., Михайла Петренка нагороджено пам'ятною медаллю другого ступеню "В память войны 1853-1856 гг.". Такою медаллю темної бронзи на Володимирській стрічці нагороджувалися військові й цивільні чини всіх відомств, старійші в дворянських родинах. У Формулярних списках Михайла Петренка за різні роки, включаючи 1858, згадувалося, що в місті Слов'янську Харківської губернії він має в числі інших спадкоємців два будинки і при них чотири душі селян.

Був одружений на дворянці Анні Євграфівні Миргородовій, мав восьмеро дітей: Микола (1849), Людмила (1851, померла в дитячому віці), Варвара (1853, померла в дитячому віці), Марія (1855), Євграф (1857, помер 14 січня 1910 р. і похований на кладовищі невеликого кримського селища Таганаш), Єлісавета (1858), Любов (1860) і Михайло (1861).

Уперше вірші Михайла Петренка було опубліковано О. Корсуном в поетичному альманасі "Сніпъ" (1841). Наступні публікації віршів було здійснено в альманах І. Бецького "Молодикъ" (1843) та в "Южном русском зборникѣ" А. Метлинського (1848). То ж читачі й дослідники творчості Михайла Петренка знайомі з його поетичною спадщиною за цими виданнями.

Ще не знайдено п'єсу Михайла Петренка "Панська любов", про яку згадував його сучасник і товариш П. Кореницький, але нещодавно дуже важливу та цікаву знахідку зроблено дослідницею Валентиною Шабановою зі Слов'янська.

Знайдено рукопис перших двох яв першої дії драматичної думи Михайла Петренка "Найда" (вісім сторінок), про яку літератори та науковці не знали та ніколи не згадували. Текст датовано 20-м січня 1845 року. В цей час Михайло Петренко служив в Харківській палаті карного суду старшим помічником столоначальника. Може це та сама п'єса, про яку згадував П. Кореницький? Дослідження тривають, сподіваємося відповідь на це питання буде знайдено.

Помер колезький асесор повітовий прокурор Михайло Миколайович Петренко 25 грудня 1862 року у віці 45 років. Відспівували його в Миколаївській церкві м. Лебедина, а поховали 27 грудня "на отведенном приходском кладбище".

На сьогоднішній день ще залишаються декілька основних невирішених питань з біографії Михайла Петренка:

• документально не підтверджене місто й місце народження,
• не встановлено точну дату народження,
• не з'ясовано місце проживання його батьків у Слов'янську,
• невідомо де жив і чим займався Михайло Петренко в період після закінчення університету та до вступу в службу в Харківську Палату карного суду (липень 1844 р.),
• невідомо місце поховання в Лебедині
• нажаль, ще не знайдено його світлини, чи портрет.

Пошук триває. Архіви відкривають свої таємниці обережно й не кожному. Сподіваємося ще буде зроблено багато знахідок, пов'язаних з життям і творчістю поета Михайла Миколайовича Петренка, що допоможе відповісти на багато запитань, які Він нам залишив.

праправнук Поета Олександр Петренко