Джордж Байрон

Біографія

ШС (Шевч.сл.:)

БАЙРОН (Byron) Джордж-Ноел-Гордон (22.1 1788—19.IV 1824) — англ. поет.

Учасник нац.-визвольного руху в Італії та Греції.

Вихід у світ поеми Б. "Паломництво Чайльд Гарольда" (1-а і 2-а пісні—1812. 3-я і 4-а пісні — 1817—18) сприяв виникненню революц. течії в англ. романтизмі. Завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, могутньому протестові проти будь-якої тиранії Б. став у 19 ст. одним з найулюбленіших і найпопулярніших поетів Європи.

Його творчість відіграла значну роль у формуванні багатьох поетів-романтиків, зокрема російських.

Шевченко був обізнаний з творами Б. в рос. (В. Жуковського, М. Маркевича, В. Любича-Романовича, І. Козлова, М. Каченовського, А. Воєйкова, M. Вронченка та ін.). польс. (А. Міикевича) і укр. (М. Костомарова) перекладах.

О. Афанасьєв-Чужбинський у спогадах про Шевченка писав, що поетові подобався переклад А. Міцкевича "Прощальної пісні Чайльд Гарольда" [надруковано в "Dzienniku Warszawskim" ("Варшавському щоденнику", березень 1826)], і він часто цитував з неї передостанню строфу.

Шевченко назвав Б. "крупным" і "знаменитым" поетом ("Прогулка с удовольствием и не без морали)". В повісті "Художник" схвально писав про переклад поеми Б. "Шільйонський в'язень", здійснений В.Жуковським. У "Щоденнику" (15.IX 1857) згадав про франц. переклад віршованого роману Б. "Дон-Жуан".

Для англ. і укр. поетів спільними мотивами в творчості були прометеїзм ("Прометей" Б. і "Кавказ" Шевченка) і богоборчі настрої ("Каїн" Б. й Шевченкові "Кавказ", "Гімн черничий", "Світе ясний! Світе тихий!", "Якби ви знали, паничі" та ін.).

Вплив байронічної поеми, особливо російської, відчувається в композиц. й стилістич. планах поем Шевченка "Тризна" і "Слепая".

Проте такі риси байронізму, як егоцентризм, відчай та песимізм бунтаря-одиночки, світовий сум ("байронический туман", як висловився Шевченко в поемі "Тризна"), були невластиві укр. поетові.

За спогадами Н.О. Білозерської, Шевченко до кінця життя цікавився творчістю Б., часто цитував його твори.

Р.П. Зорівчак

УРЕ (Укр.рад.енц.:)

БАЙРОН (Byron) Джордж-Ноел-Гордон (22.І 1788, Лондон — 19.IV 1824, Міссолунгі, Греція) — англійський поет, представник революційного романтизму.

Походив з аристократичного роду, лорд.

Перша зб. віршів "Години дозвілля" з'явилася 1807.

Світову славу принесли Б. перші дві пісні поеми "Паломництво Чайльд Гарольда" (1812), написані під враженням подорожі до Португалії, Іспанії, Греції й Туреччини. Поема знаменувала собою народження революц. течії в англ. романтизмі. Тут Б. уперше заявив про свої симпатії до нац.-визвольної боротьби поневолених народів.

Повернувшись до Англії, брав активну участь у політ. житті країни, своє обурення реакційною політикою уряду висловлював у сатиричних віршах і епіграмах 1811—16 pp.

У циклі т. з. східних поем ("Гяур", "Абідоська наречена", 1813; "Корсар", "Лара", 1814; "Мазепа", 1818) помітні суперечності світогляду Б. — протест поета проти світу соціальної нерівності поєднується з мотивами індивідуалізму й песимізму.

Ці мотиви особливо виявились у філософській поемі "Манфред" (1817) та в деяких ін. творах.

У поемі "Шільйонський в'язень" (1816) Б. оспівав мужність швейцарського республіканця 16 ст. Боннівара, 1816 створив "Пісню для луддитів".

У 1817—23 Б. жив в Італії, брав участь у русі карбонаріїв. Серед творів цього періоду особливе місце належить містерії "Каїн" (1821), пройнятій ідеями богоборства й гуманізму. Це критичний огляд суспільного життя тогочасної Європи.

Тема боротьби проти соціальних і нац. утисків, загарбницьких воєн, реакційних урядів лежить в основі політичних сатир "Видіння суду" (1822) і "Бронзовий вік" (1823) та незакінчено-го роману в віршах "Дон-Жуан" (1819—24).

Останні місяці життя Б. перебував у Греції, де боровся за визволення країни з-під тур. ярма.

Творчість Б. справила вплив на літ-ру багатьох країн.

Укр. мовою твори Б. перекладали І. Франко, Леся Українка, П. Грабовський, П. Куліш та М. Костомаров, у рад. час — Д. Загул, Є. Тимченко, Ю. Корецький та ін.

Г.К. Якимович.

УЛЕ (Укр.літ.енц.:)

БАЙРОН (Byron) Джордж Ноел Гордон (22.І 1788, Лондон — 19.IV 1824, Міссолунгі, Греція) — англ. поет.

Закінчив 1808 Кембрідж. ун-т.

Поема "Паломництво Чайльд Гарольда" (ч. 1—2, 1812; ч. 3—4, 1817—18), написана під враженням подорожі по країнах Пд. Європи і Близького Сходу, — один з найвизначніших творів англ. романтизму. Тут виявилися симпатії Б. до нац.-визвольної боротьби поневолених народів, пролунав осуд політичної реакції. Б. брав участь у політ. житті країни, виступив на захист робітників-луддитів.

Своє обурення політикою англ. уряду висловлював у сатир. віршах і епіграмах.

У 1814—15 створив цикл романтич. віршів "Єврейські мелодії".

Настрої "світової скорботи", самотності, трагічної безнадії і водночас бунт проти існуючих соціальних відносин виразно виявляються у ліриці 1812— 18: поемі "Шільйонський в'язень", вірші "Прометей" (обидва твори — 1816), драм. поемі "Манфред" (1817), а також у циклі т. з. східних поем ("Гяур", "Абідоська наречена", обидві — 1813, "Корсар", "Лара", обидві — 1814).

До цього циклу належить також поема "Мазепа" (1818), в основу якої покладено фрагмент з "Історії Карла XII" Вольтера. У ній конфлікт особистості з суспільством тлумачиться в романт. дусі, поза істор. часом і простором. Свого роду ідейною і художньою полемікою з "Мазепою" Б. була "Полтава" О. Пушкіна.

У 1817—23 Б. жив в Італії, брав участь у русі карбонаріїв. Серед творів цього періоду особливе місце належить містерії "Каїн" (1821), пройнятій гуманістичним, антиреліг. і революц. звучанням.

Злободенні політ. сатири "Пророцтво Данте" (1819), "Видіння суду" (1822), "Бронзовий вік" (1823) мають реалістич. характер.

Незакінч. роман у віршах "Дон Жуан" (1818— 23) — крит. погляд на сусп.-політ. життя тогочасної Європи, сповнений протестом проти соціальних і нац. утисків, загарбницьких воєн, розбещеності сусп. верхів.

Останні місяці життя Б. перебував у Греції, де боровся за визволення країни від тур. ярма.

Творчість Б., завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, могутньому протестові проти будь-якої тиранії, відіграла значну роль у формуванні багатьох поетів-романтиків (див. Байронізм).

Вона мала певний вплив на розвиток укр. літ-ри.

Поетом "великим" і "знаменитим" називав Байрона Т. Шевченко.

Укр. перекладну байроніану започаткував М. Костомаров віршами з циклу "Єврейські мелодії", які були опубліковані в Харків. альм. "Сніп" (1-й вип., 1841).

Окр. твори Б. переклали І. Наумович, О. Кониський, І. Верхратський, О. Навроцький, М. Старицький, Б. Грінченко, Леся Українка та ін.

Найвизначнішими є переклади П. Куліша (перша пісня "Дон Жуана", 1891; "Чайльд-Гарольдова мандрівка", 1894, опубл. І. Франко, 1905), П. Грабовського ("Шільйонський в'язень", 1894, та ін.), І. Франка ("Каїн", 1879; уривок з роману "Дон Жуан" — "Новогрецька пісня", 1885).

У 1889 вийшла філос. поема І. Франка "Смерть Каїна", у якій він інтерпретує біблійні образи англ. поета і водночас полемізує з ними (Франків Каїн на відміну від Байронового, який залишається гордим індивідуалістом, виступає в кінці твору як невід'ємна від людської громадськості особистість).

У рад. період твори Б. перекладали Є. Тимченко ("Каїн"), Д. Загул ("Мазепа"), М. Рошківський ("Манфред"), Ю. Корецький ("Трагедії"), Д. Паламарчук ("Лірика"), М. Кабалюк ("Шільйонський в'язень" та ін.), С. Голованівський ("Дон Жуан").

Творчість Б. досліджували І. Франко (ст. "Лорд Байрон", 1894, та ін.), К. Лукачівський (реферативний огляд творчості поета, 1888), в рад. час — П. Филипович, С. Родзевич, І. Журавська, Д. Кузик, Л. Герасимчук та ін.

Т.К. Якимович, Р.П. Зорівчак.

Байронізм.