campanella - браво, дівчинко, БРАВО!!!

Чомусь мені здається, що ми говоримо не про те. Пропоную розділити полеміку на "Віру і патріотизм" та "Християнство і державу". Може звучить не зовсім гарно і зрозуміло, але ж таки речі ці на мою думку різні.

Пробачте панове прочитавши рядки я був з деякими згоден а з деякими ні і зрозумів що всі ви тут віруючі люди.Та ось моя думка: Християнство та Патріотизм це зовсім різні речі це як + і - ! Ви кажете що УПА та козаки боролися за свою віру і що Україна була оплотом християнства але чому ви не заглядаєте у віки слави й сміливості які були до цього?! Панове подивіться на людей які вірили в багатьох богів які також гинули зі словами про батьківщину та свою віру. Забуди ці величні часи було б просто не коректно. Володимир приніс християнство на слов*янські землі разом вогнем і мечем(ви кажете що віра батьків це справжня віра то згадайте про прадідів)але люди все одно любили свою вкраїну. Отже Патріотизм і Християнство це речі не однакові. Може когось ці рядки образять але це моя думка отже не гнівіться.

Я не розумію про що ми говоримо.
Я особисто знаю масу прикладів того, що людина є шаленим патріотом і в той же час абсолютним безбожником. І навпаки надто віруюча людина, яка взагалі не вболіває за свою країну. Для чого ви мішаєте грішне з праведним???
Історія знала масу прикладів того про що ми тут говоримо, але жоден із них не може претендувати на те аби бути презентраційним чи таким, який може спонукати робити настільки категоричні висновки та заяви.

Не можна говорити про те, що це речі несумісні рівно як і те, що це речі не роздільні. Ці речі прекрасно поєднуються, але в ту ж чергу і прекрасно співіснують і окремо. Це моя думка.

StarochKa - і ти: браво, дівчинко, БРАВО!!!

Ніхто не сумнівається в тому, що християнство й патріотизм - різні речі. Але чи настільки різні, щоб геть не мати взаємозв'язку та взаємовпливу?

Отже, чи не заважають (чи не допомагають) вони одне одному, зіткнувшись в одній спільноті або в одній душі?

Так я зрозумів цю тему.

А справді, що казав Ісус про патріотизм?

так ніби нічого не казав, принаймні дослівно...

Читаючи останні повідмлення, розумію, що дана тема не байдужа суспільству, одже щось у нашій країні щось та змінюється на краще.

Сумніваюся, що вона небайдужа "суспільству", групці людей, які часто заходять на цей сайт - так, можливо, але аж ніяк не суспільстві загалом. Зараз взагалы спостерігається тенденція до страшної інертності та апатії в молодих людей, що ж тоді про всіх інших говорити. І не тільки в уьому питаны, а загалом. Хоча краще звичайно думати так як ви, оптимістичныше!!!

Я працюю викладачем у ВУЗі, багато спілкуюсь із студентами, на цю тему також, звідси і такі висновки, хоча сперечатись не буду, загалом ситуація дійсно не дуже...
І доречі я дійсно оптиміст по життю.

"ХРИСТИЯНСТВО І ПАТРІОТИЗМ - РЕЧІ НЕРОЗДІЛЬНІ ЧИ НЕСУМІСНІ?"
Як показує практика українців, ці речі досить сумісні, часом навіть нероздільні. Але любов до Бога і Держави - все ж досить різні речі.
Я вважаю, що кожен українець має право на власний шлях до Бога (якщо йому це потрібно). Як етніст (націоналіст), вважаю, що нині існуюча релігійна роздробленість не повинна розєднувати українців. Патріотом нинішньої держави із її жлобством, перевернутим матеріалістичним прапором (УРСР, Малоросії, Хохляндії під вивіскою "Україна") я не є. Але це не заважає мені вірити в Бога, любити Країну (край, а не державу) і шукати шляхів реформування існуючого ладу...

1. Сперечаються двоє патріотів України. Один - християнин, другий - атеїст.

2. Сперечаються двоє християн. Один - патріот України, інший - космополіт, якому Україна до верхньої частини ноги.

Котра пара краще порозуміється?
А якщо ті пари - хлопець-дівчина, то котра пара скоріш одружиться?

У обох пар немає шансів...

Ні тут спірне питання. І відповідь можна дати лише знаючи на яку тему вони сперичаються.
1)Якщо перша пара сперичається на рахунок існування Бога - то категорично ні(хоча існують варіанти)

2)Якщо друга пара сперичається на теми патріотизму, співдружності народів і т.д. - то теж ні(перевірено на практиці)(хоча існують варіанти)

до Webmastra, шанси завжди є...

P.S. забула додати. Хоча на всі інші теми дані пари можуть спілкуватися абсолютно мирно, більше того навіть приємно для обох співрозмовників.

уточнення - немає шансів, якшо зазначені переконання у них дійсно справжні і міцні...

Питання Діда Василя досить цікаве! Навіть нагадує загадку сфінкса
Загалом згодна зі всіма висловленими твердженнями. Але якщо відкинути суперечки на теми патріотизму та віри, то (на мою думку) більше шансів на взаєморозуміння мають співрозмовники з різними поглядами на існування Бога.
Що ж стосується перспективи одруження, то тут можливі будь-які варіанти: адже є пари, і багато, де один віруючий, а інший - ні; є пари з різними патріотичними почуттями... Правда, якщо один з них вирішить залишити рідну країну, то може дійти і до розлучення.. або ж хтось поступиться своїми бажаннями. Все залежить від ситуації і стосунків.

Цитати від Старочки:
на яку тему вони сперичаються;
Якщо перша пара сперичається;
Якщо друга пара сперичається.

У всіх випадках пишеться через "е". Від слова "суперечка", де друге "е" під наголосом.
Ну, а все решта - просто ісключітельно.

Цитата від кібоР:
===Ну, а все решта - просто ісключітельно.===

Слово "ісключітельно" українською мовою звучить як "винятково". Від рос. слова "исключение" - українською "виняток".

Ну а взагалі, критика прийнята.

ДідВасиль гарно підкинув дров, пожвавивши тему, коли поставив конкретні запитання, які разом з тим заторкують загальні речі.

Якщо у парі патріотів, що сперечається, є войовничий християнин/безбожник, то вислід напевно негативний щодо порозуміння.
А якщо християнин та атеїст толерують інші погляди? Чи можливе порозуміння?
Чи віра в Бога, чи бежбожництво це стан душі? Чи щось інше? Чи можна це нав'язувати?
Далі. Переконання. Для одних християнство/атеїзм — переконання, для інших — певний "імідж" на потребу дня. Чи не надто часто трапляється нам той другий випадок? Чи велика ймовірність порозуміння у такому разі?

Пригадую історію, коли чоловік на початку 1980-х блискуче закінчив мех-мат університету Ломоносова і подався в духовну семінарію в Загорськ. Шкандаль як на ті часи. І ось його тягають і запитують: вас же так гарно вчили, як же можна було так вчинити? Відповідь: мене справді добре вчили, але це лише зміцнило мої переконання!

А тепер спробуйте аналогічні міркування щодо патріота/космополіта

Так, StarochKo, шанси є, тим то наше багатогранне життя й цікаве

Про який патріотизм може йти мова коли ми знаємо , що християнство - це чума для усього людства?
Не вірте чужому, жидівському богу.Славте своїх рідних богів.Звільняйтесь від рабського ошійника.Піднімайте голову .Моліться Роду могутнєму.
СЛАВА РІДНИМ БОГАМ !

мдя...

а шо?
димократія...

тільки от цей "жидівський" Бог вельми переконливо засвідчував своє існування раніше, і не менш переконливо засвідчує його тепер...

Хто вірить - той бачить, або "По вірі вашій буде вам".
Тож вірмо, і все буде саме так, як ми того хочемо

Кожен має право вірити у те в що хоче, хоча з Щадилом я певною мірою згоден.

Міжрелігійна суперечка ще ніколи добра не приносила!

Якщо не брати до уваги язичництво то інші релігії були кимсь колись нам нав`язані, зокрема християнство, яке придумане євреями для євреїв.

Якщо не брати до уваги язичництво то інші релігії були кимсь колись нам нав`язані, зокрема християнство, яке придумане євреями для євреїв.
Усі такі вумні...
А чого ж вони (євреї, жиди) Христа не визнають?

Послухай-но, Вікторе Залєвський. Я краєчком вуха чув, що ти учителюєш потрошки? Сумно... Бо діточок шкода.

Вибач кібоРе, але теологія і атеізм речі різні, до тогож мені здається, що ти(Ви) незгоден ні з ким окрім себе(можливо я не правий але...)