В даному випадку - багато смайликів, а слова пусті. Ну, не в Сократа ж!

Та фраза, про тваринне царство, стосувалася еволюції і людства, до якого відносить себе кожен з нас, вцілому.
А що стосується сухої маси, то то добре діло. Тільки треба бути вельми вже розумною людиною, щоби мало говорити, але багато казати. Та це вже інша тема.

Для Сумко........
А ти знаєш, друже, - деколи достатньо погляду. І зовсім не потрібно слів.
Тим більше "смайликів".

Люди розучилися дивитися одне одному в очі, носять сонцезахисні окуляри - прикривать дзеркало душі, аби інші не дізналися, що вона - пуста?
А смайлики - для спілкування на відстані.

Смайлики - мертві.
Переписка - мертва.
Віртуальне спілкування - мертве.

Спілкування віч-на-віч, близькість і взаємодія біоенергетичних рівнів, сплетіння аур, візуальний аналіз, почуття дотикання і, як не дивно, нюху - все це ЖИВЕ і керує основними інстинктами людини.
Мені не дуже то подобається слово "інстинкти", бо насправді воно не має відношення до Homo Sapiens. Для людини скоріше піходить термін "бажання". Тому що людина може бажати спілкування і не робити цього, тим самим керувати своїми діями що до партнера. Якщо індивідум має на меті глибшого пізнання, в даному випадку, співрозмовника, то близкість просто необхідна. У переважної більшості людей відсутні телепатичні та інші метафізичні можливості, тому то і ведеться мова про "віч-на-віч".

Шановний пан Ярослав якщо вам не подобаються смайлики, то можете їх не писати. От і все. А ле не потрібно так виражатися!!!

Наведіть мені докази про "пусті слова"!!!

Я не сказав, що слова пусті. Вони мертві на віртуальному, чи будь-якому папері, і оживають лиш тоді, коли подразнюють зоровий нерв і дають сигнал у мозок для подальшої обробки. А от вже мозок людський вирішує, що це за інформація для даного індивідума. Для когось вона корисна, а для когось ця ж сама інформація - пусте місце. Для цього, щоби це все зрозуміти у моєму викладі, достатньо мати мозок з самим примітивним розвитком у межах віку від 10-12 років. А так, як наші форуми набагато вищі по рівню, то рахую за непотрібне продовжувати розмову на цю тему.

До п.Ярослава: слово "індивідум" походить від лат. "individuum", тому пишеться з двома "у" -- ІНДИВІДУУМ.
Дякую за Ваше виправлення мого "доречі". Тепер я це словосполучення пишу окремо.
З любов"ю, Квітка.

До Ярослава:
"Мені не дуже то подобається слово "інстинкти", бо насправді воно не має відношення до Homo Sapiens"

на жаль така думка є хибною,

Дякую. Малось на увазі "ІНДИВІДУ". Це через те, що я паралельно спілкувався з Москвою по телефону - звідси підсвідомий русизм. Так що, солоденька, і ви помилились... ненароком, звісно.

Ну, я ж не оракул, щоб розуміти ЩО Ви тоді мали на увазі.
А за "солоденьку" - дякую. І чого б це я для Вас стала солоденькою???

І "ви" (при звертанні до однієї людини) пишеться, як "Ви".
З любов"ю, Квітка.

Я мав на увазі Вас і Ваш словник застарілих термінів.
А солоденькою Ви не стали, а були усе своє життя. Спитайте у своєї мами, якщо не вірите. Особливо в дитинстві ...

Я би могла продовжити щодо "ви" і щодо "застарілих термінів", але зараз я маю гарний настрій, тож МИР ВАМ!

Щасти тобі, дитинцю!
Подивись-но: навіть Весна всміхається тобі!

Форма теми справді наповнилася тілесною субстанцією, чи то просто весна?
Пане Ярослав, Ви утопіст. Хоча я й згоден з тим, що благо, яким є можливість спілкуватися на відстані (а вона виникла раніше, ніж Ви думаєте - ще з винайденням письма), несе з собою і прикру неспроможність співрозмовників відчути емоції, взагалі стан одни одного. Ніхто і не збирався заперечувати цінність безпосереднього спілкування, але сьогодні це швидше делікатес, аніж щоденна їжа - з цілком об"єктивних причин.

Форма теми наповнилася моїм постом у відповідь Ярославовому.

Прошу нікого крім Ярослава цей пост не читати

Дивіться Ярослав, от наприклад якщо я напишу "я справді радий що ви з'явилися на цьому форумі тому, що попри порушення розуміння між форумівцями і відчуття комфорту тут, ви створюєте можливість вираженню моєму сарказму і привчаєте надто спокійний форум до захисту на повакаційні пости і наїзди". От причитаєте ви це і у вас зразу з'являться емоції, творчий процес який має створити якийсь мега пост де ви дуже хитро спробуєте на мене наїхати (ну це я наприклад). Інший приклад. От уявіть: зустрілися ми вдвох, ви мені щось кажете, а я вас ігнорую. Ну взагалі, навіть не вдумуюся в слова (перевірено, так буває). І що виходить яким місцем аури в б до мене не торкалися - мені порабабану. Мертві ваші слова, нікому не потрібні. І емоцій ви в них вложете не менше ніж в пост яким будете відповідати. Хіба що зміни які приносять пости повільніші ніж зміни які приносять слова - повільніше спілкування.
А тепер я вам, поважній людині похилого віку або 11класнику абітурієнту, поясню нащо смайлікі. Ви бачили (або відчували) коли небуть "посмішку до вух"? Це коли зовсім гарний настрій і просто пре. Так от чим більше життєрадісних смайликів тим більше "пре". А ще якщо бачив людину вживу, можна уявити собі цю посмішку і тоді, коли читаєш, взагалі добре робиться.
Пане Ярослав вас так виховали чи ви справді не розумієте коли ваші пости викличуть негативну реакцію у адресата?

А, я щось відхилився від теми, пане Ярослав, я вас кохаю

Прошу вибаченння за те що не зовсім мимоволі прочитала це, що призначалося не мені. Але браво!!!

Дійсно, коли людина не розуміє натяків, то приходить говорити, так як DaBaG ::Чугайстр!!!

То то була навіть не весна? Наївний йолоп!

НАЙКРАЩІ ЖІНКИ - ЦЕ ТІ, ЯКИХ ХОЧЕТЬСЯ!..

Не "яких", а "з якими", і не те, а все

Тобі видніше!
Така делікатна тема!
Мабуть кожен з нас робить "це " по-своєму.
Аби задоволення отримувати від цього!

Прикро, що цю тему було так недостойно закінчено.

Кохання- це те, чого не чекаєш, а воно раптово з"являється, це коли її(його) фото в портмане завжди піднімає твій настрій, це коли будь-яке повідомлення на телефон(АйСіК"ю, мило)(до того як відкиєш і подивишся) заставляє твоє сереце калатити, думаючи, шо це вона(він).... Ось, шо для мене кохання

Оце, Остапчик, ти влучно сказав, щодо АйСіКью... Я у свій час заробив собі нервовий тік на отой "тук-тук-тук" та "о-о" у АСІ. Тепер, кожен раз, коли чую ці звуки мене передьоргує. Думаю, може час звернутися до психіатра. Ось чим може обернутися кохання )))

Цікаво, що люди тут пишуть про кохання фразами типу "Кохання - це коли..." до чого тут це? Знаєте, як у першому класі дітки відповідають на питання Марь Іванівни "Що таке простий дріб?" словами "Простий дріб - це коли пишуть число, потім нижче горизонтальну паличку і нижче іще одне число". Ми ж серйозні люди, так хочеться почитати красивих слів... Ну хіба можна говорити, що кохання - це АйСіКью або СМСка? Ну це ж взагалі! Это скорее косвенные последствия любви, но не сама любовь.

Кохання це така річ, що її не виразиш словами, а тим більше оцими клятими чорненькими літерами на смердючому сірому фоні. Так питання на форумі ставити взагалі антиморально. Інша справа запитати "Шо для вас означає займатися коханням (любовью)"... От про це можна поговорити)))

Кохання починає випаровувати з першою купкою брудних шкарпеток у куточку, з першою зашмарканою хустинкою у ванній, з першою неспущеною водою в туалеті... Причім, за рік-два, швидко так: пшик - і немає...

А ось це - справжнє кохання! (ги ги ги)

Скажи!.. і ти утворюєш базар.
Мовчи!.. і ти, мов риба,- ані-ні.
Люби!.. в устах твоїх один нектар.
Пірни!.. і ти пливеш в чужім багні.

Кохання - це терпіння...

Як все ж гірко на душі людині, яка НЕ МОЖЕ дати кохання тій людині, яка кохає і заслуговує на нього...

А що значить "НЕ МОЖЕ "???