Гарна розповідь, Макошо! І сумного є, і веселого,і прикольного! Дякую за твою писанину! Відпочиваю вухами!!! (для мене основне - відпочити вухами, бо ними в основному і працюю).
Дякую!

Макошо, я теж радію Вашим щоденником, пишіть! Пишіть тоді, коли є що писати, а не тоді, коли є час. Часу ніколи не буде, якщо нема чого писати. А коли пройде час, то й писати буде нічого.
А ще я жду Ваших віршів.

Макошо, я вже за Вами заскучив, і, думаю, не тільки я. Чому не подаєте нічого про себе знати? Невже нічого не пишеться? Не може такого бути!

Я оце набрів на "Дім на горі" Валерія Шевчука, та просто вражений, як це близько до Вашого космосу. От що Вам треба читати, а не Булгакова...
Просто золотий майстер-клас!

Доброго здоров'ячка, Діду Василю! Бачила коментарі не один день, та відповідати не хотіла. Спонукав сон: Бабуся наснилась: "Як тобі не соромно?"
Про Булгакова: тут теми москальські, не про нас, слов'ян. Я ніколи це лайно не вИкористаю. Просто зацікавило, як я і писала.
"Дім на горі" В. Шевчука при нагоді спробую прочитати, проте, якщо і не спробую, то не помилюся.
У мене Юрко в АТО воює. Двічі був поранений - двічі просила алатир-камінь відновити ріднеє тіло. Третій раз не вийде. На третій раз "...треба стати дуже сильною відьмою, зректися усіх земних благ і релігій, спалити своє волосся на вогні і босоніж піти по стирчачих скляних осколках, щиро зрікаючись добробуту і дружби найближчих, аби твоя половинка була живою і здоровою на довгі літа..." (переклад з латини 1620-го рр...)
ї

Щось подібне було в Андерсена про русалоньку...

Андерсен ці казки покрав у аріїв... Бабуся Мотря не знала, хто такий Андерсен, але розповідала його казки!!! -(звідки карпатській дикунці були відомі датські казки?,,)

Макошо, а за що Вас соромила бабуся? І чому саме соромила, а не сварила, нагадувала, навчала? Чому - сором?
А я, пробачте, своє: не мовчіть, мусите писати. Вам є про що.

Я втішена тим, що на мене ніхто не сердиться. Знову бачила сни. У тих снах ображала усіх, кого знаю.
Чому мене бабуся соромить? Не знаю... Мабуть, майбутнє бачить.
У мене сни неспокійні. Сниться Юрко. Прокидаюся, запалюю свічки (мені, діткам дві і Юркові), ставлю перед люстерком. Чула, що це не можна робити, бо відчиняється шлях у паралельний світ. А Бабуся казала, що все можна, якщо не шкодити Матінці-Землі і її діткам. Просто церкві це не подобається, бо рабів своїх втратить...
Зрештою, можна тільки мені, бо у мене є захисний алатир-камінь, який залишила мені Бабуся, не пояснивши і не сказавши нічого. Певно, я повинна була дійти до всього сама.
Це камінь мольфарів, який загоює рани, оберігає від злих духів і при сильній енергетиці власника може творити чудодійні алхімічні і воскрешаючі речі.

Негадано перестрівся оце Г. Хоткевичем: "Гуцули. Гуцульщина". Майже сто літ тому, а ніби сьогодні писане. Майстер-клас. А мене порадувало, що він Карпатам заупокійну співає - а вони живі й досі! І сьогодні їх дехто відспівує - а вони живі. І видужають, як тільки зішкребуть із них сучасну коросту.
Але, Макошо, мусите до того докласти рук. Бо хто ж, як не Ви.