Статю з часом треба трохи відкорегувати, або написати іншу статтю, яка б враховувала і діяспорних українців. Оскільки, на мою думку. кращим українським гуртом 70-х є канадський Рушничок. Це єдиний гурт, що проіснував десяток років та випустив 5 альбомів.
Але якщо стаття стосується тільки української радянської естради, то також є суттєвий недолік - нічого не сказано про Мрію, мабуть, найпопулярніший ВІА (гурт) 60-х.

От вже й дещо новенького цікавого надумали, п.Ігорю, пишіть таку статтю, бажаю успіху!

Діаспорна українська музика не була предметом дослідження статті, я практично не займаюся цією темою. Бо вважаю, що діаспорна естрада була не такою цікавою та яскравою, як радянська, до того ж вона виконувала дуже мало власних пісень - в основному народні та хіти радянської України. Вочевидь, творити на чужій землі рідною мовою було важко. Та і майже всі співаки та колективи були самодіяльними, бо займатися українською музикою професійно і заробляти цим на життя було практично неможливо. Та ж Квітка Цісик видала свої українські альбоми не для заробітку - навпаки, вбухала в них величезні кошти. Композитори, які емігрували з СРСР, щоб вижити "за океаном", мусили або писати музику для американської культури, або займатися чимось іншим. З кількома такими людьми я знайомий в інтернеті - один з них навіть пише музику до голівудських картин.
А щодо "Мрії" - дякую за доповнення, додам до статті!

Гориславець пише: "...Вочевидь, творити на чужій землі рідною мовою було важко..." - а тут важко на РІДНІЙ землі РІДНОЮ мовою творити, бо рідним дітям твори рідною мовою до "одного місця", як і то "того ж самого місця" їм влада.
Тут не філософія потрібна і не "вила". Треба зціпити зуби і робити те, що ти вмієш, те, що ти можеш, щоб покращити рідне українське (і не тільки культуру). А думка матеріальна, все одно Космос усе фільтрує. Тут не потрібно говорити за якісь "нищівні роки", Космос міряє іншими мірками.
Зрештою, що ви і ми всі можемо зробити проти влади?.. Теревені не допоможуть. Робіть!..

"діаспорна естрада була не такою цікавою та яскравою, як радянська, до того ж вона виконувала дуже мало власних пісень - в основному народні та хіти радянської України."
Це є помилкою через незнання тієї музики.
Буде час, то прослухайте на цьому сайті зариси оригінальних пісень Рушничка та Веселки.
А у 70-х таки не було кращого гурту совіцької України від канадського Рушничка. Причини - це вже інша тема.

Я чудово знайомий з творчістю "Рушничка", маю близько 60-ти його записів. Дуже талановитий гурт. Але те, що він був найкращим у світі - це ваша суб'єктивна думка. Я знаю багато людей, для яких найкращий ансамблі 70-х - це радянські "Смерічка", "Кобза", "Ватра", "Світязь"...

Я відформатував і залінкував статтю, тепер можна читати легко

Дякую! Зробіть ще, будь ласка, лінки для співаків 70-х - 80-х (Яремчук, Зінкевич і т. д.)

Ігоре, безумовно це моя суб'єктивна думка, але є об'єктивні показники -кількість альбомів, кількість якісних авторських пісень ,лірики, обробок народних пісень, тематики борні тощо.
І я не проти названих вами гуртів, а їх прекрасно знаю, але чи знають інші ваші знайомі про Веселку, Рушничок, Мрію, Бурю, Синів степів, Зорю та ін?

Ну як сказати... Одні знають, інші - ні. Про "Синів степів" навіть я ніколи не чув.
Щодо тематики борні - ви ж знаєте, що вона була забороненою в СРСР. Більше того: навіть звичайні пісні про Україну, якщо в них не згадувалися Ленін та партія, викликали підозру, а їх автори іноді навіть звинувачувалися в націоналізмі.
Щодо кількості виданих альбомів: на Заході видати платівку було не проблема - співай про що хочеш і на будь-якій мові. Але за гроші. Немає грошей - нема платівки. В СРСР кількість україномовних платівок була мізерною - всього 1 % від загальносоюзного грамзапису. І це при тому, що українці становили понад 20 % населення. Це була така політика влади. Ось чому навіть найкращі українські ВІА за всю свою історію записали всього по 1-2 диска-гіганта, а дехто - взагалі нуль (для порівняння: ВІА "Синяя птица" з Росії випустив 8 платівок-гігантів, "Веселые ребята" - 6, "Песняры" з Білорусі - 6).
Звичайно, що ми ще дуже мало знаємо про діаспорну естраду - бо вона до нас могла потрапляти лише нелегально. Цю тему теж потрібно вивчати - творчість діаспори така ж українська, як і творчість радянських виконавців. І в дечому навіть більше - за океаном українці не співали російською. Навіть англійською рідко або ніколи.
Пригадую, коли мій дідусь приїхав на початку 90-х з Австралії, де гостював у брата, часто в своїй машині слухав записи україно-австралійського гурту, що співав українські пісні, причому дуже гарно і без акценту. Назви, на жаль, не знаю. Пригадую лише пісню "Посміхнулась ти" з репертуару Яремчука.

А чи можна до історії "вчепити" легендарний "Бункер Йо!"? Це вже початок 90-х, але припадає на
період Незалежності України. Кажуть, що це є поп-стьоб-рок, але я б сказала, що це поп-фанк. Зрештою, стиль не має значення. Особливо цікаві твори "Най жиє КПСС", "Ходє вівці по асфальті", "А диви-но ся, диви" та багато інших, присвячених сьогоденню кінця 80-х початку 90-х, коли вони "зривали" стадіони у Львові і Франківську, та й не тільки... Потім "один пан" їх заборонив. Але пісні залишилися. Є і аудіозаписи і навіть старі відео. Одне з них (не "поп-фанкове") на пісню "Явдоха" відзняте у бувшому Франківському "Молочному кафе" саме в ті роки.
Ось посилання: http://www.youtube.com/watch?v=4Od_6eAK8l4&feature=email

Але, Лесю, це вже новітній етап укр музики, який розпочався з 1-ї Червоної Рути. Це кінець 80-х. і це вже не естрада та інша історія.