Петро Картавий
СПІВАНА ПОЕЗІЯ як художнє віддзеркалення ВСЕСВІТУ
Присвячується фестивалю співаної поезії "Українська Хвиля"
та 25-річчю перших концертів авторської пісні,
організованих автором брошури у місті Суми
Суми - 2002
---------------------
ЗМІСТ
Слово до читача
Пісенна палітра України
- НЕБО, ЗОРІ
- ВІРА
- СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
- БАТЬКІВЩИНА, КОЗАЦТВО, НАРОД
- ВЛАДА, СУСПІЛЬСТВО
- ДИТИНСТВО, СІМ'Я
- ПІСНЯ, РІДНЕ СЛОВО
- КОХАННЯ, ДРУЖБА
- МІСТО
- ПРИРОДА, ГОРИ
- САМОТНІСТЬ
- ДУША
Барди України у новому тисячолітті. Думки вголос про побачене і наболіле
- Трохи статистики про бардівський рух України
- З приходом бізнесменів до організації фестивалів та концертів зміцнилася структура заходів, але втрачено безпосередність у спілкуванні
- Чому на Україні не престижно писати і співати українською?
- Чи зможуть молоді барди скоро стати професіоналами?
Лідерство і самотність: дві складові творчого зростання бардів
Організатор фестивалю авторської пісні - ініціатор в єднанні людей з різними життєвими позиціями
Робота журі на фестивалях авторської пісні. Плюси і мінуси
Інформація про співану поезію
- Фестивалі української бардівської пісні
- Координати бардів та організаторів співаної поезії України *
- Колективи, що співають українською *
- Інформаційний бюлетень
Література про авторську пісню та співану поезію автора брошури
---------------------
Слово до читача
У брошуру увійшли статті, написані у 2001-02 роках і опубліковані у випусках "Інформаційного бюлетеня". Основне направлення статтей: знайомити бардів з розвитком співаної поезії в Україні, дати поради, як вирішувати проблеми організації концертів і фестивалів та становлення барда як особистості.
У кінці брошури наведена інформація про фестивалі української бардівської пісні, координати бардів та організаторів, пісенні колективи та "Інформаційний бюлетень". Через брак місця в адресному списку тільки частина прізвищ. Адреси деяких відомих бардів у мене немає, через це їх прізвища не попали до списку. Більш повна інформація подається в адресній книзі, яку можна отримати електронною поштою.
Для знайомства з повною картиною співаної поезії рекомендую молодим бардам прочитати мою попередню брошуру "Про СПІВАНУ поезію, захалявна книжка барда", м.Суми-2001, де публікується матеріал з історії співаної поезії та саморозвитку автора і виконавця. Більше сотні примірників брошури отримали у подарунок представники різних міст України, шукайте її у активістів, щоб не лежала вона у шухлядах, а несла знання широкому загалу.
З повагою
Петро Картавий
червень-липень 2002 року
---------------------
Пісенна палітра України
Наш край завжди славився своєю пісенністю та через політику русифікації українських міст у 60-90-х роках ХХ-го століття розвиток української культури і бардівської пісні, як її складової, гальмувався. Який же загальний стан розвитку і доробок за минулі роки бардів, що пишуть українською? Пісні більше сотні бардів чув за останні роки, та є в мене записи і вірші пісень кількох десятків, але всі вони яскраві особистості і по їхніх творах можна робити висновки відносно тенденції розвитку всього жанру. Решті бардів рекомендую ділитися своїм доробком і тоді про вашу творчість дізнається широке коло шанувальників пісні.
Мета статті - доступно намалювати для читачів творче полотно співаної поезії України. Починаючи роботу над збором і аналізом матеріалу, думав, що перелік тематики, до якої звертаються барди, невеликий, але коли кількість найменувань наблизилась до двадцяти, почав хвилюватись, аби не заплутати читачів, і тому залишаю тільки головні, без яких становлення творчої особистості неможливе.
Крім пісень "класичних" бардів включені твори В.Морозова, Т.Чубая та гурту "Плач Єремії" як зразки співаної поезії. Звучання деяких пісень, написаних у 60-80-ті роки, не чув (Є.Святський, В.Серий, В.Жданкін, В.Морозов, І.Жук, Т.Чубай та інші), а взяв їх із різних збірок пісень.
Якщо подивитися на життєдіяльність творчої людини, то потрібно окреслити береги її діяльності: від духовних джерел до повсякденної роботи і від природи, як високої гармонії, до витвореного руками і розумом людини.
Для заспіву пропоную фрагмент пісні Олександра Смика.
Мені потрібно зовсім небагато:
Щоб не ховали камінь за сорочку,
Додолу щоб не опускали очі,
Кого опівночі впускаєш в свою хату.
Щоб Батьківщину вміли відстояти,
Щоб кожен доживав до свого віку,
Щоб до зірок ніколи ми не звикли...
Від зірок ми і почнемо.
Після фрагменту тексту в дужках курсивом подається назва твору, прізвище автора музики, прізвище поета. Коли прізвище згадується один раз, то це означає, що музика і вірш написані бардом
НЕБО, ЗОРІ
Споконвіку людина звертається до НЕБА, як до вищої духовної інстанції, яка надихає творчу особистість і лякає своєю утаємничістю ницих. Ось як віддзеркалюється тема НЕБА і ЗІРОК у творчості бардів.
Ви щасливі пречистії зорі,
ваші промені - ваша розмова;
якби я ваші промені мала,
я б ніколи не мовила й слова
("Ви щасливі...", З.Слободян, Л.Українка)
Їхали чумаки здалеку додому,
А над ними небо, мов дзеркальний дах.
Чумаки з возами відбивались в ньому,
Відбивався в нім Чумацький шлях.
(Чумацький шлях, О.Авагян)
На видноколі гроняться вже хмари,
Спішать громи на віче гомінке.
Тож не пускаймо снів своїх і марень
Ув опустіле небо і гірке.
(На видноколі, Т.Чубай, Гр.Чубай)
Лікуємо рани Вертаємо слово
Від схронів лишилися тільки ями
Вертають додому лелеки панове
До неба свій погляд спрямуємо ми
("Хоч в пам'яті щирі...", О.Смик)
ВІРА
Не так давно ВІРА людини в духовний зв'язок з небом була під ідеологічним контролем влади, але у поетів і бардів своє бачення цих понять.
Хитає осінь кронами дерев,
Мов золотими гривами Пегасів.
Вже скоро вітер золото здере,
Мов святокрад, з її іконостасів.
Здере й покине, наче те сміття,
І ми його розтопчемо ногами,
Коли прийдем на пізнє каяття
Під купол неба у кленові храми.
(Осіння, І.Жук)
Хотіли знищити святе,
Хотіли Віру розтоптати.
Але вона - понад усе,
Її в людей не відібрати.
Не замолити ці гріхи,
Бо правда з попелу воскресне.
І проклятих на всі віки
Не прийме царствіє небесне.
(Спаси і сохрани, О.Приймак)
СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
Ця тема мабуть одна із болісних не тільки для нашої землі, а й усього світу, коли перервався духовний зв'язок поколінь, і кожний самостійно повинен вирішувати проблему зростання. Вірші, наведених пісень, написані поетами, які відбулися як особистості.
Розкрилені висі твої пронеслися,
попереду прірва. І ока не мруж.
Ти бачиш розхрестя дороги? Молися,
бо ще ти не воїн і ще ти не муж.
("Ще вруняться горді...", О.Богомолець, В.Стус)
На чолі твоїм темний знак,
Кров червона тече струмками,
Та тепер я - за двох міцна
І за двох - підіймаю камінь.
(Чорна площа, О.Богомолець, О.Теліга)
Якщо тебе вб'ють, кинуть під паркан -
Кров як вишиванка під мундиром -
Пане підпоручику, мене не злякать -
Піду до Сибіру.
(Пане підпоручику, О.Смик)
Він був високий, гордий і красивий,
Із племені, котре не знало зради.
Тоді це плем'я називали "сіу",
на мові злості щось близьке до "гади".
...
І ті орлині пера на чолі,
Той знак звитяг його над ворогами...
Але було вже рідної землі -
Ото лиш та, що зараз під ногами.
А завтра, завтра!.. Сивіє волосся.
Чужинські кроки б'ють у груди площ.
Та що ви? Ні. Сльоза?! Це вам здалося.
По-Лицю-Дощ, По-Лицю-Дощ,
По-Лицю-Дощ!..
(По-Лицю-Дощ, М.Михайличенко, Л.Костенко)
БАТЬКІВЩИНА, КОЗАЦТВО, НАРОД
Мабуть не одне покоління українців буде відкривати для себе крім малої батьківщини, де вони живуть, ще і державу як Батьківщину, інколи плутаючи ці поняття з владою, яка може менше за всіх турбуватися про добробут та духовне здоров'я людини, суспільства.
Свобода, Україна і Весна
В єдиному акорді оживають,
І знов наш дух й Шевченкова струна
Вогненними словами промовляють:
"Не забувай, хто ти і твій народ,
Зумій побачить в інших образ Бога,
Щоби історії одвічний поворот
Не повернув на згубную дорогу".
(Україні, О.Зоря)
Лежить козак на купині, гей, гей!
Лежить козак на купині,
Китайкою личко вкрите, гей, гей!
Китайкою личко вкрите.
(Чорна рілля, В.Жданкін, сл. народні)
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
(Де зараз ви, кати.., І.Гриник, В.Симоненко)
ВЛАДА, СУСПІЛЬСТВО
Ця тема ще недостатньо розкрита у творчості українських бардів. Наведу фрагмент моєї статті "Чи зможуть молоді барди скоро стати професіоналами?", надрукованої в "Інформаційному бюлетені" №6(19) за 2001 рік: "Інша проблема, - як сформулював її О.Смик - суспільна несформованість авторів. Яким би не був талановитим автор, але якщо його творчість не зачіпає проблем суспільства, то його пісні не стануть поширені серед широкого загалу. Талант В.Висоцького розкрився на вмінні співати про проблеми близькі мільйонам людей."
І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
Метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони - як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
("Умирають майстри...", О.Щупка, Л.Костенко)
Таки підстрелений словами
У пружні груди й навздогін -
Як по землі з дзвіниці дзвін -
Він впав, хитнувся перед нами
І роздавив слова-лаї.
Стріляли, зрештою, свої -
Та тільки вельми завидющі,
Що красивіший він, що дужчий...
(Стріляли, зрештою, свої, О.Сухарєв, С.Руднєв)
Вчора зустріч, тепер прощання,
Вчора зимно, сьогодні спека,
Той був першим, тепер - останній,
Той був близько, тепер - далеко.
Той долав
найстрімкіші підйоми,
Та його залишили сили,
Той був другом,
а став знайомим,
Той літав, а тепер - безкрилий.
Той у невід
впіймав удачу,
А назавтра став знову босим,
Той сміявся, а нині плаче,
Той давав, а сьогодні просить.
("Вчора зустріч...", В.Шинкарук)
Сьогодні п'єм вино,
а завтра п'єм баланду.
Хіба не все одно,
Яку хвалити банду.
("Сьогодні п'єм вино...", І.Гриник, В.Стус)
ДИТИНСТВО, СІМ'Я
Там досі небом пахне сніг,
Злітає місяць до вікна,
Виходить звідти сто доріг,
Та не вертає
ні одна.
(Дитинство, В.Шинкарук)
У поетів діти сироти
Поети любляться здаля
Кохання їх лиш тим відміряне
Щоб народилось немовля
("У поетів діти сироти...", О.Смик)
Я вже вмію танцювати,
Вмію кицю малювати
І образи забувати.
Вчу дорослих доброті...
(Пісенка Інночки, М.Кротенко)
От і все.
Поховали старезного діда,
закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не встане
і ранком не піде
із косою під гору круту.
І не стане мантачкою тишу будити,
задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою по нім буде плакати жито
і пливтимуть над ним непомітно віки.
От і все.
Поховали хорошу людину,
повернули навіки у лоно землі.
(Дід умер, М.Шакіров, В.Симоненко)
ПІСНЯ, РІДНЕ СЛОВО
Усе частіше ми лишаємось самі,
А разом з нами сумніви й тривоги...
А ті пісні, що їх колись співали ми
Хтось інший взяв з собою у дорогу.
(Забута пісня, В.Сєрий)
А хтось виводив тонко-тонко,
гули замріяни баси.
В туман, лиман, у річку Конку
впадали наші голоси.
("Пливли ми ввечері..", О.Супрун, Л.Костенко)
Ріднеє слово, назавжди нам надано,
В спадщину йде від батьків і дідів.
В нім всім народом, як золото, надбана
Вічна любов до майбутніх синів.
І Батьківщина з нього ж починається, -
З рідного слова джерельцем бринить!
І слова рідного хто відцурається,
Той Батьківщину не зможе любить.
(Пісня про рідне слово, Е.Драч)
КОХАННЯ, ДРУЖБА
Так у світі повелося
Я люблю її волосся
Я люблю її тонкі вуста
Та невдовзі прийде осінь
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах
Лиш вона лиш вона
Сидітиме сумна
Буде пити не п'яніти від дешевого вина
(Вона, Т.Чубай, К.Москалець)
Ти тепер пішов з моїх пісень
По своїй дорозі.
Я відкрию двері в білий день,
Стану на порозі.
(Сумна пригода, В.Шинкарук)
Перед світанком глибшає тінь,
Перед грозою дихати важче,
Гей, товариство в кожній біді
Друзів не кинемо напризволяще.
(Гімн товариства Лева, О.Покальчук)
МІСТО
Сивий Львове! Столиця моєї мрії,
Епіцентре моїх радощів і надій,
Вибухає душа, я тебе розумію,
Але, Львове, хоч трішки мене розумій.
Я до тебе прийшов із захопленням сина
Од степів, де Славута легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине
Краплю сили вдихнуло у серце моє.
(Український Лев, В.Морозов, В.Симоненко)
Місто, премісто, прамісто моє!
Стійбище людське з асфальту й бетону.
Як там не буде, а все-таки є
той силует у вікні золотому!
Ось я проходжу, і ось я пройду.
Може, й навік, але справа не в тому -
тільки б не танув, як тінь на льоду,
той силует у вікні золотому!
(Місто, премісто, З.Слободян, Л.Костенко)
ПРИРОДА, ГОРИ
За стежинами,
Горами, долинами,
Де чекає нас доля мандрівна.
Бачу річеньку,
Ніжне дівоче личенько,
Наче дівчина сумна.
Мандрували ми
По землі восени,
Посміхались нам річки чарівні.
(Кодра-річенька, Є.Святський)
Гори мої, гори,
Зелений розмаю,
Хоч вже стільки літ минуло,
Я про вас гадаю.
Бачу кожну стежку,
Чую кожну річку,
Не одну я про вас, гори,
Передумав нічку.
Не одну я нічку
З собою балакав,
Коли б не цей сивий волос,
То, може б, і плакав.
(Гори мої, З.Слободян, Б.Лепкий)
САМОТНІСТЬ
Я залишу це все: гроші, хату, роботу.
Все те, що вже маю, і те що придбати
я ще не встиг.
І піду світ за очі, на одинці з собою
За плечима гітара в голові пустота.
Я піду за зірками, у небесні простори,
У безмежну глибінь твоїх карих очей.
Буду пити вологу, твоїх вуст світанкових
І купатись в обіймах сонячних рук.
(Мандрівник, Ю.Максим'юк)
Мене сонце від тебе врятує
Мене злива у тебе вкраде
Ніхто не знає, де я ночую.
Та я й сама б запитала, де...
(Де я ночую, Я.Кутько)
Забуваю про безсоння,
Відкриваю душу ночі.
Лише в темряві бездонній
Я собі брехать не хочу.
(Після півночі, В.Олексюк)
ДУША
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
(Між іншим, О.Богомолець, Л.Костенко)
Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі серце України.
А ти шукай - червону тінь калини
на чорних водах - тінь її шукай.
("Ярій, душе!..", С.Мороз, В.Стус)
Будував я дім для душі-
світлий і затишний дім
Мріяв щоб душа в дім цей увійшла
і навік зосталася в нім.
(Дім для душі, В.Шинкарук)
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
("Не знаю...", М.Михайличенко, Л.Костенко)
Зверненням до кожного із читачів, і особливо бардів, завершується художнє полотно співаної поезії. Як автор "картини" розумію: всі хто читатиме її, по своєму сприйматимуть відібрані фрагменти пісень, які були написані за період у сорок років людьми різного віку: від школярки до сивочубих майстрів. Через відсутність у мене віршів пісень залишились у резерві твори Марійки Бурмаки, Наталки Бучель, Лариси Бережан, Ольги Вегери, Володимира Завгороднього, Івана Козаченка, Олега Павлишина, Андрія Панчишина, Петра Приступова, Стаса Тризубого, Андрія Чернюка та інших відомих українських бардів.
Пісень юних використав небагато. Вчитуючись у вірші пісень учасників фестивалю "Приспів"(лютий 2002 року, м.Івано-Франківськ) кинулась в око схильність бардів писати про самотність та багато пісень-звернень до матері. Навіть у дуету назва "Самотні". Це сигнал тривоги для суспільства, яке не спроможне надати молоді підтримку у духовному зростанні. Досвідчені барди також недостатньо допомагають юним. Хоча "самотність" як стан душі віруючої людини присутня у творчості поета.
За останні півроку на фестивалях "Українська Хвиля" (вересень, м.Суми), "Обереги" (жовтень, м.Луцьк), "Студентські струни" (листопад, м.Житомир), "Струна тернова" (листопад, м.Кривий Ріг), "Приспів" звучала українська пісня і молодь отримала можливість познайомитись між собою, поспілкуватись з відомими бардами, отримати консультацію. Тільки проведених фестивалів співаної поезії замало для великої держави, щоб допомогти молодим бардам різних регіонів у творчому розвитку. Потрібні фестивалі співаної поезії на Донбасі, у містах Вінниця, Запоріжжя, Київ, Львів, Харків, Черкаси - для підтримки місцевих початківців. Важливо, щоб відгукнулись представники названих міст і регіону та почали підготовку матеріалу для проведення фестивалів. Досвід іванофранківців, де поєдналися зусилля відомих бардів та Управління культури облдержадміністрації, варто поширити в інші області. Під час проведення фестивалю "Приспів" розроблено проект листа-пропозиції у Міністерство культури України про поширення досвіду іванофранківців, але поки доля його не відома.
Завершуючи статтю, хочу дати надію прихильникам співаної поезії. На початку роботи не очікував, що так багато цікавих пісень написано українськими бардами, навіть довелось частину відібраних творів залишити поза увагою читачів. За кількістю цитованих фрагментів пісень лідирують відомі барди О.Богомолець, З.Слободян, О.Смик, В.Шинкарук, з якими підтримую робочий контакт. Серед поетів, до творів яких найбільше звертаються барди, першість за Л.Костенко. Здивувало, що не знайшов пісень, написаних бардами на твори Т.Шевченка, є тільки згадка, що З.Слободян написала пісні на його вірші. Можливо це підсвідомий протест бардів проти використання імені Кобзаря політиками або ще не відчули можливості його поезії для створення пісень соціального звучання.
Варто разом шукати можливість для видання повноцінної книги творів співаної поезії, матеріалу для якої вже достатньо і барди постійно пишуть нові пісні. Мною розроблений проект "ПОЛОЖЕННЯ про проведення 1-го загальнонаціонального заочного фестивалю творів співаної поезії "Українська Хвиля", де крім конкурсу пісень та віршів пропонується проводити конкурс збірок поезії та компакт-дисків (касет). На часі створення табору українських бардів, щоб була можливість для молоді отримати імпульс зростання та обмінятись творчим доробком бардам, що живуть у різних регіонах України.
Пропоную всім небайдужим до української пісні поєднати зусилля і використати всі можливості для її розвитку. Дякую всім хто доклав зусиль, щоб наша пісня звучала.
січень-березень 2002 року
---
Закінчення - СПІВАНА ПОЕЗІЯ як художнє віддзеркалення ВСЕСВІТУ. Частина 2. | 
