Петро Картавий
Про СПІВАНУ поезію. Захалявна книжка барда
Історія руху авторської пісні. Пісня і Слово
Саморозвиток автора та виконавця
Інформаційний блок (Фестивалі, Клуби, Лідери...)
м. Суми - 2001
---------------------
Закінчення
(Початок - тут >>)
---------------------
Фестивалі авторської пісні як школа для навчання авторів та виконавців
Розпочата у травні-червні 1998 року реорганізація бардівського життя в Україні принесла пожвавлення у його середовище. Більше трьох десятків фестивалів та зльотів авторської пісні (АП) відбулось у 2000 році. Порівнюючи з серединою 90-х років, коли кількість фестивалів в Україні зменшувалась до 6-7 за рік, бачимо збільшення у 5 разів. Активізація відбулась внаслідок скоординованої інформаційно-методичної допомоги клубам авторської пісні (КАП) та окремим активістам. Була укладена і розповсюджена "Адресна книга" та започатковано "Інформаційний бюлетень", завдячуючи якому багато клубів змогли вийти з інформаційної ізоляції, обмінюючись новинами. Фестиваль - це підсумок роботи організаторів, авторів і виконавців. Від вміння створити атмосферу доброзичливості та творчого пошуку залежить подальший внутрішній стимул до зростання художнього рівня багатьох учасників фестивалю.
Часто нові фестивалі підготовлені людьми, що мають великий ентузіазм, але невеликий досвід організаційної роботи. Не збираюсь ставити їм у провину відсутність досвіду, але хочу звернути увагу на послідовність його накопичення за принципом "від малого до більшого". Щоб фестиваль був цікавим у творчому плані, потрібно залучати до конкурсу учасників високого рівня, а на малознайомий фестиваль вони не поїдуть, їм просто може бути нецікаво, та і дорого відвідувати багато фестивалів, якщо немає спонсорів.
Хочу поділитись власним досвідом з організації сумського фестивалю, який добре відомий в Україні. На перший фестиваль у 1989 році до Сум прибули представники шести міст. Завдячуючи особистому знайомству, приїхала велика делегація киян (половина усіх гостей та "Чайхана", яка була підготовлена Гаріком Коном); а також команди з Харкова, Запоріжжя, Дніпродзержинська (з ними була попередня домовленість) та по одному представнику Одеси і Жмеринки. Майстерня проходила у невеликому залі, де учасники співали перед мікрофоном. Новачки могли таким чином отримати досвід роботи з мікрофоном. Важливим моментом є підбір членів журі. Головними критеріями підбору мають бути не титули, а вміння уважно слухати та доброзичливо робити поради, які б учасники змогли використати у майбутньому. Інколи на фестивалях доводилось бачити, як члени журі зверхньо починають "копати" конкурсантів, особливо авторів музики, що ризикнули взяти до роботи вірші відомих поетів. Важливо й те, щоб член журі сприймав і співпереживав з учасником всі тонкощі пісні, як власної (окрім графоманів), тоді вони разом зможуть знайти цікаве творче рішення.
Другий фестиваль зібрав представників 14 міст України і Росії. Враховуючи проблеми минулого фестивалю, змінили голову журі на відомого московського барда Юрія Лореса. Не можу сказати, що другий фестиваль суттєво відрізнявся від першого, але більш широке представництво зробило відомим фестиваль у Сумах, і вже на третій приїхали представники 26 міст. То був один із найкращих фестивалів, які мені довелось проводити, де співпало багато чинників для створення доброї атмосфери творчого пошуку. Багато лауреатів того фестивалю стали відомими в Україні бардами (кияни Олег Рубанський та Микола Ютушуй, харків'янка Ірина Барабаш, Олена Вінник з Конотопу, сумчани Юрій Храпов, Руслана Туріянська та Дмитро Колтаков). Через кілька тижнів після закінчення фестивалю отримав цікавого листа з подякою за прийом від учасників харківського підліткового КАП "Дворняга", що надихнуло мене видати збірочку "Песни лауреатов 3-го фестиваля клуба авторской песни "Булат". Наведений приклад можна використати як алгоритм, коли з набуттям організаційного досвіду зростає і творчий рівень. Третій фестиваль тільки засвітив світло перед авторами, а далі почався їх індивідуальний шлях до визнання. З Дмитром Колтаковим ми працювали шість років, і це окрема тема для розмови, але із деякими з названих вище авторів мені довелось багато спілкуватись і обговорювати їхні творчі проблеми. З Олегом Рубанським цікавим було обговорення підготовки та відкриття салону авторської пісні у Києві, і мені здається, то був пік його зростання як особистості. Відкрився салон виступом Семена Каца, який покидав наш край, тому було радісно і сумно одночасно. Олена Вінник комплексувала своїм конотопським походженням і тільки після аргументації, що назвавшись киянкою, вона мало кого здивує на фестивалі ім.В.Грушина, а як конотопчанка може привернути увагу відомих бардів - заспокоїлась. Юрій Храпов та Ірина Барабаш були в організованій мною збірній команді бардів, яка відвідала у 1991 році фестиваль "Ялта осіння", де Ірину під "опіку" взяв керівник харківського клубу співаної поезії Михайло Босін, з яким вони не були знайомі раніше, а Юрій Храпов пізніше став лауреатом 3-го Всеукраїнського фестивалю.
За формою проведення фестивалі можна поділити на конкурсні та концертні, що суттєво відрізняє їх у плані навчання молоді. Успіх сумського фестивалю певною мірою був забезпечений тому, що задуманий він був як фестиваль-студія для навчання початківців, які були основою "Булату" у ті часи. Відповідно під це завдання і підбиралось журі та створювалась атмосфера перших фестивалів. На фестивалі конкурсанти могли побачити свої слабкі сторони, а після фестивалю ми, з кожним окремо, обговорювали подальший план удосконалення та вибору репертуару. Так виростала перша хвиля "булатівців".
Хочу перейти до аналізу цьогорічних фестивалів з боку навчального процесу. Відвідавши такі конкурсні фестивалі, як "Булат", "Срібна Підкова" (Львів), "Срібні Струни" (Черкаси), "Майдан" (Харків), "Балаклавські канікули", "Славутич", зупинюсь на сильних та слабких сторонах роботи з учасниками. Із цього списку варто виділити львівський та харківський фестивалі, які відрізнялись від решти проведених за відпрацьованим у КСП сценарієм.
Всеукраїнський фестиваль української АП "Срібна Підкова" проводився за оригінальними правилами та програмою. Інформація про цей фестиваль надрукована в бюлетені №3(9). На жаль, прибувши на другий день фіналу, бачив тільки заключну частину конкурсу. Значна кількість членів журі фестивалю працюють у жанрі рок-музики і відповідно їх симпатії в оцінці конкурсантів були близькі до вимог цього жанру. Один з членів журі, оцінюючи музичний доробок авторів, використовував при десятибальній системі оцінок тільки три: десять, п'ять та нуль. Організатору фестивалю довелось пояснювати всім, що суттєво це на підсумок не вплинуло. На мою думку, така система ще могла бути виправдана для оцінки професіоналів, коли нуль означає низький рівень, але до молоді, що пройшла попередній відбір, така оцінка без пояснення причин сприймається як неповага з боку відомого музиканта.
Харківський "Майдан" цього року вразив новацією: крім конкурсного відділення для молоді, 2-ге відділення провели як конкурс досвідчених бардів, в якому брали участь і члени журі, а кращих визначали самі учасники конкурсу за принципом "Гамбургського рахунку". Концерт пройшов з піднесенням, де кожний учасник професійно виборював серед колег право на визнання. Навіть проблеми з поясненням принципу вибору трійки кращих кожним учасником відійшли на другий план. Проведення такого конкурсу вимагає підготовлених організаторів та велику кількість сильних учасників, щоб було з кого вибирати. Цікаво, хто ще відважиться провести такий конкурс?
Матеріали про сумський фестиваль опубліковані у бюлетені №2(8) і хочу додати кілька слів. Велика кількість учасників та обмаль часу на проведення прослуховування і примусовий попередній запис до певної майстерні призвели до напруги в роботі деяких майстерень. Представництво у конкурсному концерті від майстерень було дивним: майстерні виконавців та В.Байрака рекомендували по 4 учасника, майстерня Д.Долгова - 11, а майстерня І.Жука - 13 учасників, з яких тільки один став лауреатом, крім того, конотопчани образились на недостатність уваги з боку керівника майстерні. Під час конкурсного концерту один з членів журі робив репліки, які збивали учасників з пантелику і відповідно впливали на рівень виконання ними пісень.
На фестивалі "Срібні Струни" майстерні працювали як вивірений механізм. Учасники мали можливість протягом двох днів пройти прослуховування у різних майстернях і отримати кваліфіковану підказку або критику, якщо твір був виконаний слабо. Організатори вдало розпланували програму, і конкурсна частина була зразковою, нічого такого незвичайного не пам'ятаю.
"Балаклавські канікули" - фестиваль оригінальний, але, на мою думку, робота журі не відповідала рівню організації фестивалю і склад його змінювався протягом чотирьох днів. У бюлетені №5(11) Марія Михайличенко з Кривого Рогу написала: "... журі абсолютно не пояснювало своїх дій. Мені здається, що багатьом учасникам прослуховування було б цікаво послухати оцінку своєї творчості високих спеціалістів. На мою думку, це єдина біла пляма в організації фестивалю."
Пригадався випадок, коли сумський автор вийшов до мікрофона співати і назвав своє прізвище, а йому один із членів журі сказав: "Ваші вірші надто слабкі, виконайте пісню, написану раніше". За точність слів не ручаюсь, але суть сказаного така. Не дивлячись на те, що з людиною, яка стояла біля мікрофону, у мене стосунки напружені, був неприємно вражений. Не беру під сумнів правильність оцінки журі, але після такого зауваження, сказаного на весь зал, що можуть відчувати юні учасники, які будуть виходити на сцену? Інший випадок, коли дніпропетровці під час фестивалю написали цікаву пісню, присвячену фестивалю, і вона була більш виграшною, ніж та, з якою вони пройшли прослуховування у перший день відбору, але журі не дозволило виступити у конкурсі з новою піснею. Щоб пісня прозвучала, її, за наполяганням А.Соболєва, виконали у кінці концерту, і пісня отримала визнання у глядачів. Кращий виконавець фестивалю Алла Тимошина взагалі могла не виступити у конкурсному концерті, тому що у списку конкурсантів було записано інше прізвище (Касьяненко) і не вказано місто, звідки прибув учасник. Тільки за назвою пісні я вгадав, що так "зашифрували" А.Тимошину. Запідозривши помилку журі, підійшов до ведучої Л.Богатирьової разом з А.Тимошиною і попросив розібратись. На щастя, ведуча виправила цю прикру помилку журі, і Алла стала переможцем фестивалю. Така кількість проблем у роботі журі обумовлена пошуком нових форм організації, тому підбір членів журі потрібно проводити більш ретельно і контролювати їх діяльність.
Фестиваль "Славутич" цього року змінив повністю склад журі. Майстерню виконавців вели дівчата із білоруського тріо "Фієста", майстерень для авторів було дві: Вадима Єгорова та Михайла Кочеткова. Більшість прагнула пройти прослуховування у майстерні В.Єгорова, і виникла черга, яку за відсутністю часу він швиденько ліквідував, відповідно менше уваги приділяючи роботі з авторами. Деякі автори були розчаровані таким підходом маестро до їх творчості. Вже згадував про те, що важливі не титули, а уважність, і хоча М.Кочетков був, мабуть, "на підпитку", чим відлякував деяких учасників, робота його була більш цікавою.
У підсумку хочу звернутись до конкурсантів - коли Ви готуєтесь до конкурсу, спробуйте перед цим визначитись з піснями, які варто співати, і що хочете запитати у тих, хто слухатиме Вас. Дві пісні - це дуже мало, щоб зрозуміти людину, яку інколи члени журі вперше бачать, а учасників за день перед ними проходить кілька десятків. Ідіть до тих, кому Ви довіряєте як людині, а не за принципом "чудовий автор": слухати будуть Вас, і головне - бути почутим. Успіхів Вам. Творіть на радість всім.
Організаторам фестивалів варто пам'ятати, що всі негаразди легко забуваються, окрім зневажливого ставлення до учасників. Показовим був 5-й всеукраїнський фестиваль, коли учасників зустрічали не дуже привітно. Не знімаю з себе частину провини за вибір місця фестивалю, але під час підготовки я попередив через бюлетень про можливі проблеми при його проведенні з надією, що всі разом контролюватимемо ситуацію. Прикро, ми ще не готові впливати на обставини і давати відсіч недостойним вчинкам. Вчимось разом бути незалежними від таких людей.
жовтень 2000 року
---------------------
Авторська пісня: шлях до відкритого суспільства
Історично склалось так, що авторська пісня (АП) окрім мистецької місії несе також і громадсько-соціальний та духовний початок. Великий творчий потенціал та демократизм руху АП дають підстави вважати, що барди зможуть допомогти громадськості у пошуку шляху до створення відкритого суспільства, якщо здолають у собі негативні риси, характерні людям у перехідний період, знайдуть сили для самоочищення і створять пісні загальнонаціонального звучання.
Дві мої критичні статті були надруковані у бюлетенях №2(8) та №4(10) і викликали бурхливу реакцію читачів бюлетеня. Більшість з розумінням сприйняла суть викладеного матеріалу. Четверо представників Лівобережної України, які прагнуть отримати визнання у русі АП, при зустрічі висловили невдоволення характером публікацій. Основний мотив претензій був такий: навіщо публікувати "негатив" - друкуй повідомлення, що радують людей. Мої аргументи, що спеціально не вишукую теми для висвітлення у бюлетені, а тільки реагую на "контрастні" події, які відбуваються у середовищі АП України - опонентами не сприймались. На моє запитання: "чому їх не хвилює, що цей "негатив" існує у нашій діяльності, а реагують вони на мої статті, коли я про це сказав уголос", відповідь усіх була приблизно однакова: "це люди авторитетні і не варто обговорювати їх дії публічно". Цивілізований світ діє навпаки, якщо людина авторитетна і зробила вчинки, що зачепили інтереси інших людей або культурного середовища, то такі дії дістають належну оцінку преси та громадськості. Ніхто із згаданих у статтях людей не висунув мені претензій у необ'єктивності опублікованого матеріалу. Дії їх захисників інколи бувають смішними. Відомий продюсер, з яким я знайомий більше 20-ти років, розповів, що йому жалілись на мої критичні публікації, але коли він дізнався, що бюлетень - моя приватна ініціатива, то сказав: "Картавий, як приватна особа, має право на такі дії". Щоб написати критичну статтю, потрібно тяжко працювати, збираючи та аналізуючи матеріал, і відповідно все це пережити у собі.
Випуск брошури "Авторська пісня в Україні" з адресами клубів, фестивалів, авторів, виконавців та організаторів викликав нездорову реакцію окремих людей, переважно старшого віку. Поширюючи адресну книгу на окремих аркушах у клуби та окремим активістам, ставлення до якої було доброзичливим, не сподівася, що брошура стане рейтингом популярності для бардів.
При зборі інформації для підготовки брошури розіслав робочі списки для корегування у Київ, Харків, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Севастополь, Полтаву, Донецьк. Плідно попрацював Юрій Чайка з Харкова, відкорегувавши список та доповнивши до нього біля 20-ти прізвищ, яких там не було раніше. Київ відклав корегування до осені. Надіслали відкореговані списки Луганськ, Запоріжжя, Миколаїв. З Черкасами, Сімферополем та Севастополем довелось узгоджувати, зателефонувавши туди. З Полтави та Донецька не відповіли.
Видавець брошури М.Кротенко у якості експерименту дав інформацію про творчі доробки своїх земляків - вінничан, і це викликало ажіотаж з боку деяких людей. Сумчанин, якому показав ще робочий варіант брошури, вигукнув: "Це нечесно - включати розширену інформацію тільки про вінничан". Довелось сказати, що людина робить благодійну акцію і має право на такий експеримент, а збір даних про книжки, аудіо-касети та компакт-диски, що вийшли в Україні, надовго затримає випуск брошури, а творчі доробки бардів планується включити до наступних випусків. Коли брошура була розіслана, з Луганська надійшло півтори сторінки пропозицій та зауважень. Взагалі можна б було порадіти такій увазі до брошури, якби там, крім самореклами та згадування по кілька разів колективних аудіо-касет та компакт-дисків, було і більше корисної інформації для подальшої роботи. Наприклад, жалкують з приводу відсутності інформації у брошурі про А.Анищенка, І.Рубан, А.Боломошина, М.Максимова, К.Головача, О.Яворського. З А.Анищенко зустрічався у Дніпропетровську, про А.Боломошина чув і можу погодитись з включенням їх даних до брошури, але якраз адресні дані і не наводяться. Решта людей мені незнайома і невідомо, чому їх адреси потрібно включати у брошуру? Критеріями для включення у брошуру є перемога у фестивалях України або громадська робота на республіканському рівні, щоб людину знали не тільки у Луганську. Пропозиція надійшла від людини, мені незнайомої, але відчувається, що консультував її хтось досвідчений, хто не бажав "засвітитись", тому і зробив це руками інших. Є у листі і корисна інформація: фестиваль у Рубіжному називається "Зоря Донбасу", а будинок у А.Ворожейкіна № 1 "А". Дякую і за це.
На українському фестивалі представниця Запоріжжя висунула мені звинувачення у необ'єктивності за те, що включив до брошури Ганну Хуповку, яка за її висловом вже десять років не виконавець, а комерсант, хоча при корегуванні списків претензій цих не було. На моє зауваження, що Г.Хуповка лауреат 3-го Всесоюзного фестивалю (Київ, 1990 р) та переможець двох перших фестивалів у Сумах, і тому зацікавленість до неї буде ще довго, крім того вони разом виступали у гала-концерті 5-го всеукраїнського фестивалю у 1999 році. На жаль, мої аргументи не справили на мою опонентку ніякого враження, і ми розійшлись не порозумівшись, а настрій був зіпсований безпідставною претензією. Після такої розмови приходиш до думки: краще не подавати інформацію про творчі доробки бардів, а залишити брошуру адресною книгою. Головна мета випуску брошури - дати клубам та окремим активістам, особливо тим, що живуть у невеликих містах, робочий інструмент, який зв'яже людей між собою. При підготовці українського фестивалю брошура таку місію виконувала, хоча ще є маса незакритих інформаційних проблем. Підсумок моєї роботи зробила керівник підліткового клубу "Сінільга" з Артемівська Галина Лук'янова, коли сказала: "Завдячуючи Вам, ми на фестивалі". Було радісно чути виступ її вихованців у конкурсному концерті, коли гурт підлітків заспівав пісню Юрія Лореса. Власне на такі моменти і спрямована моя праця, а не для реклами окремих людей. Прийде час, і молодь сама розбереться, хто є хто. Чомусь луганчанка, опинившись у Волгограді, звернулась за допомогою саме до мене, а не до своїх земляків, серед яких є претенденти на роль лідерів у русі АП України. Щирість для бардів багато значить, і молодь це відчуває. Пам'ятаймо про це.
жовтень 2000 року
---------------------
Два покоління та дві пісенні культури авторської пісні України
Збираючи та поширюючи інформацію, надаючи допомогу у роботі клубів авторської пісні (КАП), організації фестивалів, накопичив велику кількість спостережень про діяльність бардів різних поколінь і культурної орієнтації, як російської так і української.
Відносини між старшим та молодшим поколінням АП можна порівняти з віковою проблематикою, яку спостерігаємо у суспільстві і відому за формулою "батьки та діти". Молодь розвивається і весь час знаходиться у пошуку, ще не навчилась накопичувати матеріальні цінності, тому більш щиро відгукується на чужі проблеми. Старші, обтяжені проблемами виживання та виховання молоді, втрачають динаміку у пошуку нового і стають консервативними, дехто зупиняється у розвитку. Ідеальним для митця є поєднання "дитячого" сприйняття світу та досвіду старших.
Співвідношення молоді (віком до 30 років) до старших у русі АП як 2:1. Тільки 7 КАП із 35 очолюють молоді керівники (1:4). Статистика говорить, що молодіжним рухом керує старше покоління бардів, яке не бажає втрачати контроль над молоддю і свої позиції впливу на рух АП. У творчому плані також є відмінності підходу до музичного супроводу пісні.
Старші схильні до традиційних рішень, молодь - більш авангардна. На деяких фестивалях молодь, що схильна до джазу, бард-року, не може отримати кваліфікованої консультації при роботі зі Словом у своїй інтерпретації, і відповідно має мало шансів виступити у конкурсному концерті, як "представник іншого жанру". Було б корисно провести фестиваль для "ветеранів", щоб прослуховування проводила молодь, а старші конкурсанти могли дізнатися про вимоги та уподобання молоді.
Подивимось на роботу клубів з точки зору творчого (навчального) процесу. Клуби самодiяльної пiснi (КСП) були створені у 60-ті роки з метою контролю над молоддю, що творила та співала пісні і була частиною туристського руху, який влада не спроможна була контролювати. Опікував КСП комсомол. Один із перших КСП на Україні севастопольський "Барды и менестрели" був розгромлений на початку своєї діяльності (1968 рік) за виконання пiсень "Рота" та "Баллада о прибавочной стоимости". Київський міський КСП перестав існувати після проведення забороненого владою фестивалю у 1979 році.
Молодіжний конкурс пам'яті О.Авагяна в рамках українського фестивалю (Київ, жовтень 2000 року) показав добрий творчий рівень авторів та виконавців, особливо київської групи. Аркадій Голубицький протягом останніх двох років влаштовував концерти цієї групи у студії "Росток" та опублікував низку статей про молодь у бюлетені. Які ж перспективи у цієї групи, чи зможуть талановиті автори знайти собі місце на творчому Олімпі, який давно заповнений поважними людьми? Хто буде завтра опікуватись творчістю молоді, яка вже має добрий рівень, але ще не вміє організовувати власні концерти у різних містах України та СНД?
Серед лауреатів та дипломантів конкурсу пам'яті О.Авагяна 16 представників України з 11-ти міст. Є тут представники Севастополя, Херсона, Львова, Фастова, Боярки, Луганська, Дніпропетровська, Сімферополя, по два з Вінниці та Черкас і четверо киян. У якійсь мірі таке представництво відповідає увазі, яка приділяється роботі з молоддю у клубах. Творчо працює вінницький "Метро". Черкаський "Берег" підготував дітей членів клубу, хоча дві студентки із Черкас цього року до конкурсного концерту не пройшли. Про киян вже згадував, хочу додати про концерти в "Арсеналі", якими опікується Довлет Келов. Після обговорення творчості киянки у Балаклаві, вона висловилась, що у Києві є можливість співати у концертах, але аналітичної допомоги надати нікому. Мої земляки - сумчани до складу переможців не потрапили. Поспішність, з якою готувались до конкурсу четверо дівчат із Сум, може відбити бажання виступати на фестивалях. У конкурсі не було представників Харкова, і це наводить на запитання: або в організаторів не має робочого контакту з харків'янами, або там не було підготовлених учасників? Прикро, що місто, де працює три клуби та проводиться чотири фестивалі, представляв, як гість, лише один Олег Литвиненко. Не пам'ятаю серед конкурсантів і запоріжців, які на попередніх фестивалях пам'яті О.Авагяна були представлені добре.
Киян можна поздоровити з відродженням фестивалю. У цьому заслуга багатьох людей, а серед лідерів: Олександр Король, Олена Авагян, і особлива роль у пошуку фінансів належить Олегу Хуснутдінову, тому що без грошей такі фестивалі не проводять. Біля двадцяти концертів було проведено в організаціях та установах під час фестивалю, і якщо він стане традиційним, то буде самим представницьким в Україні.
Підліткові клуби та студії (знаю в Україні їх вісім) опікуються розвитком молоді, але перейшовши у дорослу вікову категорію, кожний особисто вирішує свою творчу долю. Жанр "авторська пісня" проміжний між музичним і літературним напрямками, а учбових закладів, де можна було б пройти відповідне навчання та кваліфікованих фахівців для підготовки керівників клубів, студій, немає. Методичні рекомендації для їх підготовки також відсутні. Творча робота в КАП залежить від вміння керівників передавати власний досвід. Потрібні колективи професіоналів, які зможуть зконцентрувати всі наявні творчі сили разом і організувати навчальний процес для підвищення кваліфікації авторів та виконавців при театрах-студіях.
У своїй першій роботі "Авторська пiсня - як явище культури" я підкреслював, що авторська пісня виникла у росiйськомовному середовищi СРСР у 50-60-і роки ХХ столiття. У 60-і роки в Україні деякі автори почали писати свої пісні українською. За дослідженням музикознавця О.Різника один із перших це зробив Олександр Авагян, який і організував гурт "Березень", що виконував його пісні. З часом українська авторська пісня (УАП) перетворилась на рух з власними зірками та фестивалями і стала частиною української культури.
Займаючись координацією трьох останніх всеукраїнських фестивалів і, поширюючи інформацію та досвід, не ділив рух авторської пісні України за культурною орієнтацією, допомагаючи обом напрямкам. Але так склалось, що російський та український потоки авторської пісні мало між собою контактують і мені доводилось бути зв'язковим між ними. Керівники російського напрямку вважають українську авторську пісню складовою частиною КСП і називають її "україномовною", хоча багато хто з них погоджується з тим, що УАП це все ж таки щось інше, ніж КСП у класичному розумінні цього слова. Щоб УАП була достойно представлена на молодіжному конкурсі пам'яті О.Авагяна, довелось писати листа з координатами молодих українських авторів та виконавців до оргкомітету фестивалю. Дякуючи зусиллям Довлета Келова, Тамари Яковлевої та інших членів оргкомітету, українська пісня звучала у конкурсі, хоча серед гостей та членів журі фестивалю було замало представників УАП. Потрібно вказати і на пасивність організаторів УАП, які мало використовують фестивальні можливості України для накопичення творчого досвіду молоддю. Часто на заваді стають честолюбні амбіції лідерів УАП та невміння скористатись досвідом КСП. Мабуть варто об'єднати зусилля усіх прихильників української культури, щоб українська пісня зазвучала на повні груди, як зробили це молоді львів'яни, перетворивши дует "Фора" на гурт і стали кращим гуртом фестивалю. Знаю більше десяти київських молодих авторів, що співають українські пісні, але допомагати їм нікому. Київ має три клуби, але вони сповідують російську культуру, тому українські автори будуть почувати там себе чужими. Для них потрібне власне творче об'єднання.
Прихильники російського напрямку можуть закинути мені: навіщо обговорювати тему культурологічного поділу АП, з точки зору яких немає відмінностей між двома культурними напрямками. Запорізький автор висловився приблизно так: "Если мы понимаем друг друга без переводчика, значит язык у нас общий". На що я відповів: "російський звичайно", і він ствердно кивнув головою. Довелось йому розповісти, як відомого російського історика Сергія Соловйова запитали, якою мовою розмовляли кияни часів Київської Русі, і він відповів - "українською". То була важка дискусія про культурну орієнтацію бардів, і коли я сказав, що за мистецькою класифікацією він російський бард, автор послався, що на фестивалі СНД у Росії його називали українським бардом. Продовжуючи дискусію заочно, скажу, що то класифікація не культурологічна, а політична, і вона виключає розуміння, що в Україні є російські та українські барди. Правильно було б сказати: російський бард з України. Під час дискусії вразив молодий керівник київського клубу, зробивши заяву: "Украинский литературный язык до сих пор отсутствует". Не замислюючись відповів, що то у його голові не існує літературної української мови. Мабуть, він не знає про тисячі творів сотень українських письменників та поетів. Дискусія підказала мені про прихований мовний антагонізм у русі АП України, який штучно підігрівається політиками зі Сходу і бардам потрібно бути уважними, щоб не дати втягнути себе у культурне протистояння. Не чув, щоб хтось вказував запорізькому авторові писати пісні українською мовою, чому ж тоді українцям відмовляють у моральному праві розвивати авторську пісню за українськими традиціями, а не тільки російськими
Стаття Юлії Кудлай "Мені болить" у бюлетені №3(9) про мовну проблему в Україні підказує, що це проблема не тільки старшого покоління, але і молоді. Бард має бути вільною людиною і, якщо зможе, то хай співає кількома мовами, але середовище КСП заохочує його співати російською. Це не тільки традиції, але і цілеспрямована робота деяких організаторів, вплив яких на середовище АП України відчуваю на собі, у їх бажанні відрізати мене від участі в організаційній роботі руху АП і спробу взяти під свій контроль клуби. У нашій історії таке вже було. Контрольований бард стає підневільним співцем, тому краще шукати мовного порозуміння, а не протистояння - у якому немає переможців, а тільки переможені. Радує те, що молодь більш толерантно ставиться до вибору мови спілкування кожною людиною, і за це її потрібно поважати.
жовтень 2000 року
---------------------
Щоб писати цікаві пісні, автору потрібно постійно розвиватись
Тему для роздумів про саморозвиток авторів підказали такі випадки: юнка, якій допомагала керівник підліткового клубу, виїхавши на навчання у Росію, довго шукала у новому клубі підтримки; під час молодіжного фестивалю відчув хвилювання дебютантів та розгубленість переможців у заключному концерті; на 5 фестивалях 2000 року членами журі бачив авторів, які у заключних концертах співали одні і ті ж пісні, хоча від конкурсантів вимагали співати нові. Проблема розвитку автора як особистості була завжди і не хочу повторювати думку, що немає відповідних навчальних закладів, та не відпрацьована методологія самоосвіти. Кожний автор індивідуально вирішує свою долю. Спробую узагальнити набутий досвід попередників.
Середовище функціонування автора
Якщо подивитись на історію авторської пісні (АП) як мистецького напрямку, можна помітити два шляхи самоутвердження авторів. Перший: еволюційний - повільне зростання майстерності та популярності через конкурси, фестивалі, концерти. Другий: вибуховий - енергійний викид пісенної творчості на слухача, можливо, не зовсім досконалої, але емоційної та оригінальної (Володимир Висоцький, Володимир Івасюк, Михайло Щербаков), коли слухач почув пісні і не має уяви про їх авторів.
Початківцям потрібно визначитись із способом саморозвитку і оптимально підбирати собі консультантів та вчителів. А де ж їх взяти тих вчителів - запитає читач? І буде правий! Екскурс у недалеке минуле української авторської пісні (УАП) показує: в Україні є півтора-два десятки цікавих і досвідчених авторів, але практично (крім С.Мороза та В.Завгороднього) ні в кого немає учнів і послідовників. Органічного зв'язку поколінь в УАП не відбувається. Багато з тих, хто зумів піднятись на достатній рівень популярності, відійшли від головного призначення барда - співати пісні. Для цього були причини: зникають фестивалі УАП, мала кількість кваліфікованих організаторів і головне - не сформований ринок попиту на авторську пісню, мало меценатів та спонсорів для фінансування заходів УАП. Особлива проблема - Східна Україна, де українська пісня майже не звучить.
2000 рік позначився проведенням кількох фестивалів, де молоді українські автори могли почувати себе вільно: львівська "Срібна підкова", луцькі "Обереги", житомирські "Студентські струни" та підлітковий фестиваль "Проба пера". Форма організації і представництво названих фестивалів носить регіональний або спеціалізований характер і не вирішують загальнонаціональних проблем: об'єднання всіх наявних сил для створення потужного поля, у якому зможуть розвиватись або "вибухати" молоді таланти. У статті "Фестивалі авторської пісні як школа для навчання авторів та виконавців" (Інф. бюлетень №6(12) за 2000 рік) зроблено аналіз навчального процесу на фестивалях, де мені довелось побувати цього року. Крім черкаських "Срібних струн" та "Студентських струн" всюди одна і та ж проблема: відсутність чіткої навчальної концепції або прояви її консервативності, як це було на "українському" фестивалі у Києві (жовтень, 2000 року), що відчувалось по напрузі серед конкурсантів.
Розглянемо роль автора-виконавця з точки зору оточення, де він існує, поєднуючи у собі функції трьох митців: поета, композитора і співака, професії яких визнають Спілка письменників та Міністерство культури. Якщо автор-виконавець захоче отримати вищу освіту, йому як поету потрібно закінчити університет або Літературний інститут. Композиторів та співаків готують консерваторії на різних факультетах. Щоб підготувати автора-виконавця, як професійного митця, йому потрібно отримати три вищі освіти? Навіть отримавши необхідну освіту, автор-виконавець залишається сам на сам із своїми проблемами, бо Спілки українських бардів немає. Між бардами та суспільством утворився вакуум. Суспільство слабке і не може допомагати бардам, а барди роз'єднані і не працюють на суспільство, щоб підняти його з колін. Час, у якому ми існуємо, цікавий і напружений, але хіба це достойно втілено у піснях українських бардів? Умови і свобода є - потрібні відважні лідери, що своїми піснями запалюватимуть співвітчизників!
Рух авторської пісні СРСР був цікавий тим, що середовище відтворювало свій творчий потенціал підтримкою новачків у гуртках, клубах, майстернях на фестивалях, де молодь безпосередньо контактувала із визнаними майстрами і могла вчитись самостійно на високих зразках пісенності. Зародившись у студентсько-туристському середовищі, АП набула поширення масовим виконанням пісень не тільки авторами, але й широким загалом, серед якого виокремились кращі співаки. Введення у конкурси та фестивалі номінації "виконавець" стимулювало пошук цікавих пісень для виконання співаками. Поширюючи досвід виконання пісень, співаки-імпровізатори допомагали авторам-виконавцям побачити нові можливості їхніх пісень, показуючи сильні та слабкі складові їхньої творчості.
УАП як рух виникла у кінці 80-х років внаслідок об'єднання вже сформованих бардів на фестивалях "Оберіг" та "Червона Рута". Хвиля національного відродження потребувала патріотичної пісні, тому співали пісні, щоб українці відчули себе нацією, а підготовкою молоді ніхто не займався. Влада, прагнучи отримати свободу від московської залежності, стимулювала проведення фестивалів та концертів, фінансуючи їх через спонсорів. Подальший економічний занепад та впевненість влади у своїх силах зменшували грошовий потік в авторську пісню: проведення фестивалів та концертів стало справою окремих ентузіастів. Відсутність на фестивалях УАП номінації "виконавець чужих пісень" зменшує можливості поширення української пісні. Сьогодні в Україні немає структури, яка б могла стати опорою у розвитку УАП, і на її створення направлені мої думки.
Розроблена концепція створення театру-студії. Головний напрямок роботи якої - виїзні тури в Україні з творчими програмами-лекціями відомих українських бардів і проведення обласних (регіональних) бард-конференцій, де будуть проводитись творчі студії для місцевих авторів та виконавців. Координати авторів та виконавців з усієї України вносяться до комп'ютерної бази даних театру-студії, їм буде надаватись інформаційна та методична підтримка. Для висвітлення всіх аспектів діяльності українських бардів видаватиметься "Інформаційний бюлетень", а кращі твори бардів видаватимуться окремими брошурами і будуть поширюватись на бард-конференціях та розсилатись поштою. У перший рік роботи театру-студії реальним є проведення 7-8 бард-конференцій та підсумкової у м.Києві, куди будуть запрошені переможці обласних (регіональних) бард-конференцій. Для зацікавлення спонсорів театру-студії під час концертів відомих бардів влаштовуватиметься реклама їхньої діяльності. Планується проводити три творчі студії. Перша - підготовка авторів та виконавців до концертів та фестивалів. Історія та традиції авторської пісні. Друга - поетична творчість, робота зі Словом. Третя - музичний супровід пісні, українські пісенні традиції.
Індивідуальний розвиток автора-виконавця
Творча людина рано чи пізно визначає своє місце в оточуючому світі. Уміння відчути власний вплив на середовище, а також його зворотна дія дає людині впевненість у власних силах і можливість прогнозувати майбутній успіх. Про що більшість сучасних пісень? Для молоді характерні пісні-реакції на події, пов'язані з пізнанням світу. Закохався - написав пісню про кохання. Старші більш схильні писати про проблеми або щось із спогадів минулого. Успіх пісні залежить від того, для якого кола слухачів вона написана. Якщо мова тільки про особисті проблеми автора, то пісня може бути цікавою тільки як мистецький твір, у плані поетичному або музичному, але співати її не будуть. Особливість авторської пісні у тому, що слухач стає її співавтором, якщо пісня тривожить його душу. Довірливість між автором і слухачем утворює духовне поле, у якому відбувається взаємозбагачення. Щоб створити цікаву пісню молодому автору, якщо він не відноситься до "вибухових" митців, потрібно володіти чималим арсеналом мистецьких прийомів, які накопичуються через спостереження, спілкування або знайомство з літературними та науковими статтями. Стимулювання творчості відбувається і на фестивалях та у таборах АП підсвідомим взаємним обміном та навчанням для тих авторів, що можуть вільно спілкуватись. Авторам з камерною манерою виконання і життя - певний час потрібне власне коло слухачів, яким вони довіряють і велике терпіння, щоб навчитись вільно поводитись серед широкої публіки. Невміння визначити - власну манеру поведінки призводить до комплексів і зниження творчого потенціалу автора.
Варто звернути увагу на пошук оригінальних поетичних образів у пісні. В Інформаційних бюлетенях у рубриці "Скарби поезії" друкується чимало цікавих зразків високої поезії - вчитайтесь у вірші відомих поетів - збагачуйте свій арсенал цікавими прийомами. Не пропоную копіювати написане, хай прочитані вірші примушують працювати вашу уяву над пошуком власних образів. Словники мають кілька сот тисяч слів і знаходьте там близькі Вам і тієї епохи або місцевості, про яку буде ваша пісня. Образність дає можливість автору писати динамічні пісні, не стомлюючи слухачів довгими піснями. Я не проти балад. Деякі пісні В.Висоцького та О.Галича задовгі, але куди їм до київського автора, що співав у конкурсі пісню більш ніж 25 куплетів (сусід по журі збився рахувати).
Вийшовши на сцену перед люди автор повинен усвідомлювати, що він хоче їм сказати, чим поділитись: радістю чи горем? Власне, це і є ключ, що відкриває Вам дорогу до Успіху, до Порозуміння з слухачем. Коли це виступ на фестивалі, де можливості обмежені виконанням 1-ї або 2-х пісень, варто пісні підбирати так, щоб слухач міг відчути у Вас особистість, а це вже мистецтво створити образ на сцені.
Невміння слухати критичні зауваження та робити висновки для себе зруйнували творчий шлях не одному талановитому митцю. Авторська пісня відноситься до тих жанрів, де кваліфікована підказка просто необхідна, але професійних слухачів не так вже й багато. На деяких фестивалях України у майстернях панує стара школа, коли "за честь" серед членів журі вважається знайти якомога більше помилок у конкурсанта, при цьому забувають, якими недолугими були самі у такому віці. Відомий бард не завжди може бути добрим консультантом або Вчителем, це вже, кому що дав Всевишній. Навіть якщо Вам зробили масу неприємних критичних зауважень, спробуйте зусиллям волі відкинути образу, яка заважає тверезо дивитись на життя. Спробуйте заспокоїтись, а через певний час відчуєте: зауваження були доречними або пустими і реакція на них буде відповідною. Програвши конкурс, не робіть поспішних висновків, прийде час і все стане на свої місця. Вміння програвати завжди було зброєю сильних. Для авторів "вибухового" типу творчий пошук дещо інший від наведеного і полягає у вмінні зберігати власне бачення, не розчинившись у потоці інформації та порад. Автори наведеного типу мають завершену систему сприйняття світу, і нові знання та враження тільки заповнюють "білі плями", але не змінюють її. Пошук Вчителів для них може стати проблемою, головним Вчителем виступає Життя у його багатогранних проявах. Період становлення особистості потрібно пройти без втрат і підсилити свій потенціал, створивши навколо себе Пісенну Ауру.
грудень 2000 року
---------------------
Підготовка автора до концертів та фестивалів
Молодим бардам важливо набувати пісенного досвіду, а це можливо через вихід на широку аудиторію, приймаючи участь у концертах та фестивалях. Для початківців однозначної відповіді, де краще дебютувати: на сцені - у концертах чи фестивалях, дати не можу. Простіше дебютувати у збірних концертах перед аудиторією, яку Ви добре знаєте, і ваші друзі підтримають Вас своєю увагою, незалежно від успіху чи невдачі виступу. Друзі разом з учасником хвилюються за його виступ, і це підтримує дебютанта. Такий дебют можливий там, де є клуби або групи авторської пісні, що мають досвід проведення концертів. Для авторів, що не мають зв'язку з клубами, єдиним виходом для дебюта на сцені може бути участь у фестивалях.
При можливості вибору між місцевим і відомим фестивалем зважте свої можливості. На невеликих фестивалях атмосфера менш напружена, але і рівень тих, хто буде Вас слухати - відповідний. Оригінального автора на місцевому рівні можуть не сприйняти, де більшість організаторів та учасників знайомі між собою і мають усталені погляди на пісенну творчість. Великі фестивалі інколи мають складну систему відбору, тому уважно вивчіть програму та положення, які бажано отримати ще до початку фестивалю. Знання деталей положення може полегшити Вам вибір пісень для конкурсу з урахуванням усіх номінацій, що перераховані у положенні (претендентів на краще "поетичне рішення" або "сатиричну пісню" завжди мало). Фестивалі різняться за ознаками: конкурсні та концертні (інколи з попереднім відбором у майстернях); у залах або на природі, куди потрібно привозити спорядження для проживання та харчування, якщо організатори не гарантують Вам повне забезпечення.
Концерти авторської пісні бувають збірні та сольні. Збірні концерти цікаві тим, що у них виступають як досвідчені барди, так і початківці. Від досвіду режисера (організатора), що складає програму, залежить динамічність концерту з чергуванням досвідчених та початківців. Відкриття і закриття концерту та вибір учасників для цих етапів може бути визначальним в успіху або невдачі проведення концерту. У цільових концертах учасники обмежені у виборі пісень для виконання, але, коли таких обмежень немає, важливо правильно вибрати пісні для концерту з урахуванням особливості аудиторії. Для стабільного виступу вибирають пісні, що отримали добру реакцію слухачів, і у рівні виконання яких Ви впевнені. Нові пісні показують слухачам, з якими встановлено добрий контакт і можна ризикувати. Якщо пісень для виконання більше трьох, можна поєднувати старі та нові пісні, зв'язавши їх у композицію.
Сольні концерти дають барди, що мають досвід виступу у концертах та знають, як скласти програму у залежності від особливостей організації даного концерту, а також підготовленості глядачів слухати 1-2 години пісні одного автора, особливо коли вони складні та довгі. Важливим чинником для сольного концерту є підготовка, починаючи від поширення інформації про концерт та закінчуючи підготовкою зали і апаратури. Довелось бачити, як відомий автор О.Розенбаум власноруч займався підготовкою апаратури, добиваючись чистоти звучання усіх мікрофонів. Під час його співу звук наповнював увесь простір зали. Зв'язок між співаком та слухачем був прямий, інтонації не зникали у шумах, а лягали у вуха, підсилені апаратурою. О.Розенбаум - лікар, і знав як донести до слухача звучання голосу на фізіологічному рівні.
Інколи учасники концертів дивуються, чому, виступаючи у вузькому колі слухачів, досягають повного сприйняття пісень, а коли співають на сцені, то їхній голос "пливе". Справа не тільки у хвилюванні, що нормально для творчої людини, але й у відсутності прямого зв'язку у ланці співак-мікрофон-слухач. Одного разу, читаючи вірші з аркуша, перегорнув сторінку і через слабке освітлення змінив положення відносно мікрофона, після чого слухачі погано чули прочитане, а оператор не підсилив звучання. Досвіду читання біля мікрофону не було, щоб одночасно слідкувати за текстом і залом.
Будьте природні на сцені, а успіх прийде, якщо до таланту додати праці та уваги до слухача, якому Ви співаєте свої пісні.
лютий 2001 року
---------------------
Виконавець - транслятор авторських пісень у власній інтерпретації
На початку хочу звернути увагу на те, що в українській авторській пісні (УАП) слово "виконавець" трактується по-іншому, ніж у російській, і відноситься до автора музики на вірші інших поетів (співана поезія). На жаль, серед організаторів УАП відсутнє розуміння про виховання співаків авторських пісень, а у конкурсах фестивалів не впроваджується така номінація. Тому не дивно, що молодь не знає старше покоління українських бардів - про що говорив Едуард Драч у газетній статті.
1988 року довелось мені у Сумах організувати концерт, присвячений творчості О.Галича, за участю мінського виконавця Андрія Міхельсона. У розмові про роль виконавця він висловився, що на відміну від автора, пісні якого можуть набути популярності, незалежно від його віку, виконавцю потрібно багато працювати аби навчитись відчувати чужі пісні так, як власні, щоб потім відтворити їх у своїй інтерпретації, посиливши інтонаційне звучання та рівень виконання. У 70-ті роки київський дует В.Пестушко-О.Юрко заспівав пісні Семена Каца, вразивши слухачів новим розкриттям образів, відмінних від авторських емоційністю та ясністю інтонацій.
Крім музичної та вокальної підготовки (на яких не буду зупинятись - це справа інших фахівців), виконавцю варто зосередитися на пошуку пісень тих авторів, які близькі йому за внутрішнім звучанням і під силу опанувати рівень виконання таких пісень. Попередній досвід роботи з виконавцями дозволяє мені виокремити фальшивість звучання, коли пісня чіпає виконавця за серце, але він не може справитись з хвилюванням на фізіологічному рівні і втрачає контроль за контактом із слухачами. Це означає, що виконавець як митець не може оволодіти поезією на емоційному рівні і потрапляє у залежність від проспіваного слова. Завдання виконавця авторських пісень: по новому озвучити відомі пісні, підсиливши їх музично, вокально та інтонаційно.
На відміну від естради, де виконавцю допомагають технічні ефекти (звук, світло, костюм), в авторській пісні (АП) основна увага виконавця зосереджується на роботі зі словом, інтонацією та оригінальним музичним і вокальним супроводом. Початківцям, що вже добре володіють голосом і гітарою, для конкурсу краще готувати пісні маловідомих або забутих авторів, щоб члени журі відчули індивідуальну роботу виконавця у пошуку власного стилю.
Останнім часом на фестивалях АП України частка виконавців у конкурсах зменшується, а на деяких ця номінація взагалі відсутня. Основна проблема підготовки виконавців високого рівня: мало досвідчених вчителів та розуміння організаторами функціональної діяльності виконавця у концертах та фестивалях. Щоб підготувати виконавця республіканського рівня, потрібно 5-8 років копіткої роботи, і не тільки на рівні співу, але й у розвитку особистості. Без виховання особистості творче зростання рівня виконавця зупиняється на певній позначці, і він не встигає за зміною тенденцій пісенного середовища та складності техніки виконання пісень.
Історія КСП небагата іменами відомих виконавців: у Росії це Г.Хомчик, О.Брунов, Д.Дихтер, Л.Чебоксарова; в Україні - дует Д.Черепок-І.Захаренко, Г.Хуповка, Р.Туріянська, О.Алексєєва, С.Берлова, І.Лі, Н.Бурхі, М.Ютушуй, дует сестер Коротич, А.Тимошина та інші. Із цього переліку активно діючих небагато, одні виїхали в інші держави, дехто перестав виступати на сцені. Перемог на фестивалі СНД, у С-Петербурзі українські виконавці не досягали.
Для виконавця важливим є відчуття ритму вірша. Більшість виконавців вірші не пишуть, і тому часто їхній спів не співпадає з поетичним ритмом вірша. Хочу нагадати основні елементи техніки віршування, які потрібно враховувати при роботі з піснею.
Стопа - група із ударного та неударного складів, що повторюється. Безнаголосна стопа - пірихій.
Типи віршувальних розмірів: ямб - двоскладова стопа з наголосом на другому складі; хорей - двоскладова стопа з наголосом на першому складі; дактиль - трискладова стопа з наголосом на першому складі; амфібрахій - стопа, що має три склади, з яких середній наголошений; анапест - трискладова стопа, в якій наголошений останній склад.
Рима - співзвуччя кінців віршованих рядків. Рими бувають: чоловіча (наголос на останньому складі), жіноча (наголос на передостанньому складі), дактилічна (наголос на третьому від закінчення складі), а також суміжна, перехрестна, охватна, неточна (верлібр).
Строфа - повторюване у вірші поєднання кількох віршованих рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацій. Октава - строфа із восьми рядів. Перифраза - стилістичний прийом, коли кого, - що-небудь називають не прямо, а описово, за його найхарактернішими рисами, ознаками.
Образ - ідея, яка сприймається не тільки розумом, але й почуттями читача або слухача. Контекст - словесне оточення, завдяки якому зміст окремого слова стає зрозумілим.
Ритм - рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних). Ритми бувають: метричних наголосів, кінцевих наголосів (калектика), кінцевої співзвучності (рифми), числа складів (силабічний), кінцевих пауз, внутрішніх пауз (цезури), внутрішня співзвучність (внутрішні рими), реальних наголосів, фраз (синтаксичний), строф.
Метафора - художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова або виразу на основі аналогії, схожості чи порівняння, а також слово або вираз, ужиті в такий спосіб. Алегорія - втілення абстрактного поняття в конкретному образі. Пафос - почуття пристрасного запалу, піднесеності, натхнення. Жанр - тип твору (дума, пісня, притча). Психологізм є родовою прикметою мистецтва слова, його властивістю дещо сповіщати про душу та внутрішній світ людини. Хронотоп - трактування простору і часу в мистецтві, має і зображальний, і виражальний зміст. Нарація - походження слова з уявно різних джерел - від героя, від автора і від бога...
Особистий стиль втілює особливий хід думки, властивий даному автору, особливий хід художніх асоціацій йому властивий. Творче наслідування - використання художніх прийомів інших діячів мистецтва у власній творчості, з метою швидкого опанування технікою виконання творів та пошуку особистого стилю через перетворення. Уявні неправильності - невідповідність художнього описання у творі історичним подіям, з метою надання більш емоційного звучання. Стильовий простір - умовами буття особистого стилю є створення та існування особливого цілокупного простору, в якому слова, фрази, словесні вирази і дані твору в їх внутрішній завершеності починають вести себе у міметичному відношенні особливим образом..
Наведені терміни - тільки маленька частка знань про поезію та поетику. Виконавці, для яких спів стане способом життя, не зможуть досягти високого рівня без самоосвіти. Як організувати процес навчання, залежить від ваших здібностей та можливості знайти вчителів і літературу. Бажаю плідної роботи.
березень 2001 року
---------------------
Інформаційний блок
Фестивалі та зльоти
(місто, назва фестивалю, місяць, організатор та його телефон)
1. м.Ялта, пам. Артура Григоряна , січень, Вульфіус Ігор (0654) 39-74-17
2. Харківщина, "Зимовий Есхар",січень, Харитоненко Валентина (05746) 3-14-86 дод. 64-74
3. м.Хмельницький, "Кришталева мрія", лютий, Семенюк Євген (03822) 9-38-67 р
4. м.Суми, КАП "Булат", березень, Добровольський Ігор (0542) 21-04-81р
5. м.Дніпропетровськ (?), міський, квітень
6. Луганська обл., м.Рубіжне, "Зоря Донбасу", квітень, Жарков Андрій (06453) 9-51-27р
7. м.Севастополь, "Зурбаган", травень, Руденко Ірина (0692) 41-27-05
8. Крим, с.Перевальне, маївка, травень, Інф. у Долматової Наталки (0652) 22-33-39
9. м.Львів, "Срібна Підкова", осінь, Саєнко Андрій (0322) 39-47-27
10. Луганська обл., м.Брянка, травень, Скиба Валерій (06443) 3-21-18
11. м.Дніпропетровськ, "Алый Парус", травень, Антонов Стас
12. м.Харків, "Майдан", кінець травня, Чайка Юрій (0572) 40-52-04р
13. Крим, печера "Мармурова", червень, центр "ОНИКС-ТУР" (0652) 245-822
14. м.Черкаси, "Срібні струни", червень, Киричук Тетяна (0472) 41-85-87
15. Луганщина, м.Свердловськ, інф. у Зарвовського Сергія (0642) 95-69-64
16. м.Луцьк, "Обереги", червень, Ворон Василь (03322) 4-80-44р
17. м.Київ, "Фієста", червень, Крамар Олександр (044) 550-99-15
18. Крим, зліт на Тарханкуті, червень, Ляпін Олексій (06558) 9-24-58 теща
19. Крим, зліт на мисі Казантип - (пансіонат "Кримське Приазов'я"), липень, Корольова Ольга 2-22-15 сел.Щолкіно
20. м.Кременчук, липень, Чайковський Ігор (05366) 5-34-10 р.
21. м.Севастополь, "Балаклавські канікули", серпень, Соболєв Андрій (0692) 55-74-66р
22. м.Полтава, "Автограф", серпень, Кудлай Юлія (0532) 58-84-45 (Наталя)
23. м.Славутич, "Славутич",серпень, Калиниченко Михайло (04479) 2-71-16
24. м.Івано-Франківськ, "Приспів", серпень, Гриник Ігор (0342) 55-19-26р
25. м.Запоріжжя, "Байда", перші вихідні вересня, Белан Олександр (0612) 99-71-32
26. м.Хмельницький, "Подільський фестиваль мономистецтв - "Розкуття", вересень, Смотритель Володимир (0382) 70-07-08 (03822) 9-10-76 театр
27. Крим, м.Алушта, вересень, Супрун Олександр (0612) 65-67-22
28. м.Ялта, КАП "13", жовтень, Пентегова Світлана (0654) 34-61-52
29. м.Харків, "Есхар" другі вихідні жовтня Чайка Юрій (0572) 28-02-26
30. м.Київ, український, жовтень, Король Олександр, Авагян Олена (044) 243-33-43
31. м.Луганськ, "Біла Ворона", жовтень, інф. у Ворожейкіна Антона (0642) 53-69-97
32. м.Житомир, "Студентські струни",листопад, Виговський Володимир (0412) 26-02-57
33. м.Кривий Ріг, "Струна Тернова", листопад, Михайличенко Марія (0564) 36-96-70
34. м.Харків, "Тропинка", листопад, Федорова Ірина (0572) 10-56-26р
35. м.Дніпропетровськ, "Вагант", грудень, Бережний Максим (0562) 68-83-52
Табори АП, Крим
Бахчисарайський р-н, с.Піщане, липень-серпень, Карпенко Олена (06554) 4-22-94
м.Керч, Борзовка, червень-серпень, Чорноморченко Юрій, (06561) 2-19-02
Підліткові клуби АП
(адреса, назва клубу, керівник, телефон)
м.Володимир-Волинський, "Передзвін", Завгородній Володимир (03342) 2-21-36д
Донецька область, м.Артемівськ, "Сінільга", Лукьянова Галина, (06274) 6-35-12 д
м.Запоріжжя, студія АП, Алексєєва Олена, (0612) 69-98-02 клуб ЗДУ
м.Київ, Червонозоряний пр., 41, дитяча студія АП, Мороз Сергій, (044) 277-60-71р
м.Луганськ, "Апрель", Третинко Ліля, (0642) 55-20-50 дом.
м.Луганськ, квартал Алексєєва, 17, "44", Поярко Олена, (0642) 55-02-69 дом.
м.Харків, вул.Тракторобудівників, 55, МДПК, "Дворняга", Федорова Ірина
м.Канів, вул.Федоренка, 26, "Карат", Панасенко Інна (04736) 4-68-16 дом.
Активнодіючі клуби та об'єднання АП
м.Вінниця, "Метро", Любчич Галина, (0432) 32-64-24 дом.
м.Дніпропетровськ, "Алый парус", Антонов Стас, (0562) 68-41-98 зв'язок Валер.
м.Дніпропетровськ, "Альма-Матер", Бережний Максим, (0562) 68-83-52 д.
м.Кривий Ріг, вул.Мусоргського, 19, "Соль", Михайличенко Марія (0564) 36-96-70
м.Запоріжжя, ПК "Титан", народний театр АП, Алексєєва Олена, (0612) 39-55-65р
м.Київ, вул.Московська, 3, ПК "Арсенал", Король Олександр, (044) 291-48-16 ПК
м.Київ, вул.Ш.Руставелі, 22"Б", "ДІМ", Крамар Олександр, (044) 550-99-15
м.Київ, Політехн. Університет, "Вертикаль", Блощинський Денис (044) 277-20-84
м.Київ, вул.Орлика, 8, музей історії Києва, театр АП "ЕТАП", Чернявський Микола , (044) 562-02-52 дом.
м.Київ, вул.Гарматна, 26/2 ПК "Росток", студія АП, Голубицький Аркадій 458-47-96
м.Київ, вул.Серафімовича, 15/1, кв.60, МКАУ, Рубчинський Семен, 550-71-71
м.Славутич, Ленінгадський кв-л, 5, кв.101, Калиниченко Михайло, (04479) 2-71-16д
м.Львів, "Товариство автентичної музики", Саєнко Андрій, (0332) 39-47-27 дом.
м.Луцьк, "22.10", Савчук Сергій, (03322) 5-91-28 вахта
м.Миколаїв, вул.Плеханівська, 50, Будинок Вчителя, "Біла Ворона", Бабич Павло, (0512) 37-91-04 дом.
м.Полтава, Палац для молоді, кімн.18, "Жовта субмарина", Кудлай Юля
м.Рівне, Технічний Університет, Клуб АП та СП, Марченко Валерій, (0362) 23-49-50
м.Севастополь, Будинок ОФ, "Ахтіар", Руденко Ірина, (0692) 41-27-05 дом.
м.Севастополь, "Фіолент", Сутубалова Тетяна, (0692) 43-05-62 дом.
м.Суми, пл.Горького, 5, ПК ім.Фрунзе, "Булат", Добровольський Ігор, (0542) 210-481
м.Суми, театр АП "Шансон", Сироватський Віктор, (0542) 32-68-38 дом.
м.Суми, "Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство АП України", Картавий Петро
м.Конотоп, "Лади", Тимошина Алла, (05447) 4-45-67 дом.
м.Харків, вул.Совнаркомівська, 10, "Пісенної поезії", Босін Михайло, м.Харків, вул.Пушкінська, 62, БНТ, "Ірбіс", Дреганова Марина (0572) 69-45-32 д.
м.Херсон, вул.Горького, 26, "Жираф", Березін Андрій, (0552) 27-61-61 дом.
м.Черкаси, "Берег", Гайдар Тетяна, (0472) 47-63-55 дом.
м.Ялта, "13", Пентегова Світлана, (0645) 34-61-52 дом.
Комп'ютерні сайти
www.vakh.online.com.ua
Харчено Володимир, м.Київ, на сайті представлена АП м.Києва
www.bards.vinnitsa.com
Кротенко Микола, м.Вінниця, сайт авторської пісні м.Вінниці
Www.giraf.online.kherson.ua
Березін Андрій, м.Херсон, на сайті представлена АП клубу "Жираф"
Книжкові магазини
"Бард" музичний магазин, м.Київ, Андріївський узвіз, 10 "Б", (044) 416-01-03, 416-22-11, з 10.00 до 19.00, крім понеділка. Шевела Юрій. Авторська пісня, класична та народна музика
"Крона"
Маг. інтелектуальної книги, м.Вінниця, вул.Козицького, 33, (0432) 35-36-20 з 10.00 до 18.00, крім неділі, Кротенко Микола
Література та записи АП під замовлення
Періодичні видання АП України
м.Суми, "Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство АП України", "Інформаційний бюлетень", Петро Картавий. На 10 сторінках публікуються матеріали із клубів та активістів бардівського руху України та Росії. Рубрики: "Роздуми про авторську пісню", "Ювілеї", "Розповіді про бардів", "Дискусійний клуб", "Скарби поезії". Аналітично-методичні статті та інша інформація.
м.Київ, "Інформаційний бюлетень", Денис Голубицький. Подається інформація про концерти, вечори, радіо і телепередачі Київської авторської пісні. (044) 296-48-57р.
Список рекомендованої літератури для саморозвитку авторів та виконавців
Эткинд Е. Разговор о стихах. - М., Детская литература, 1970
Кодак М.П. Поетика як система. - К., Дніпро, 1988
Минералов Ю.Н. Теория художественной словесности. - М., Владос, 1999
|
