Пісня мандрівника

Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить.
О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь!
На берег моря туга, в край землі жене,
Де океан манить піснями хвиль мене.

Покину стукіт вулиць та піду, де пристань,
Де линв протяжна пісня й щоглів має триста,
Де кораблі, човни по хвилях бурних линуть.
Не стану, аж на них очима відпочину.

Почую вітру рев і мев почую крик,
Хвиль булькіт і води об стіну човна сик,
Та відгук, що стерна справляє оборот.
Тоді скажу: це мій до моря поворот.

О, допекла вже бруків, мурів, цегли проза!
Тужу за морем, батьківщиною матроса.
Шумить у серці вітер, жар вперед жене.
На море! Гей, на море! Сум тут вб'є мене. | (2)

Поділитись сторінкою: