Смерека

Молода моя смереко,
Чом схилилась низько?
Може щастя недалеко,
Може зовсім близько.
Може ходить поруч,
Заморилось дуже,
Десь ліворуч чи праворуч |
За тобою тужить...       | (2)

Вона ж собі заламала
Рученята-віти:
- Над красою, що я мала,
Насміявся вітер.
Як вранішня зірка,
Погасло кохання,
Насміявся вітер гірко    |
Та й звіявсь до рання.   | (2)

Повіявся він у гори,
Лишив мені тишу,
Я в зажурі своє горе
Тихенько колишу.
Гілочки здіймаю,
Мов крильця голубка,
Та не знаю, звідки маю    |
Виглядати любка...        | (2)

Поділитись сторінкою: