В лузі на калині

Ой, піду в луг на долину,
Там росте калина,
А зозуля спозаранку
Плаче, як дитина.
Кує, кує зозуленька,       |
Вголос примовляє,          |
Де згубила свою долю,      |
То вона не знає...         | (2)

Все у лісі, на узліссі
Щаслива літала,
В чужі кубла своїх діток
Вона підкидала.
Спохватилась, зажурилась - |
Немає нічого:              |
Ані діток, ані друзів,     |
Ані житла свого...         | (2)

Прилетіла на калину
Та стала кувати –
Скільки діток загубила
Стала рахувати.
Все ридала, припадала,     |
Збилася із ліку –          |
Стільки всього загубила    |
На своєму віку.            | (2)

Кожну днину на калині
Кує зозуленька,
Тепер зичить літ всім довгих
Й добра для серденька.
Ой, закуй же, зозуленько,  |
В лузі на калині.          |
Скільки літ життєвих       |
Зичиш ти мені віднині?     | (2)

Поділитись сторінкою: