Наш янгол-охоронець все проспав

Наш янгол-охоронець все проспав,
З завдання повернулись тільки двоє...
Я там тіла братів переступав,
Там стогін обернувся лютим воєм...

Не зміг нікого витягти... Не встиг...
Найтяжча ноша - душі побратимів...
Клянуся вам: я б ліг там замість них,
З Донбасу би нарешті в небо здимів!

Наш янгол-охоронець пролетів,
Між хмарами в посадках не розгледів:
Лежать тіла розстріляних братів,
І смерть між ними бродить, чорна леді...

Я чую крики: Триста!.. Брат, добий!..
Я бачу їхні очі, повні жаху...
В мені навічно той триває бій,
І мучає, і давить, мов комаху...

Поділитись сторінкою: