Я зникну до осені

Я зникну до осені. Зникну на трішки
Туди, де запалює листя іскра.
Притримати подумки місяць за ріжки,
Коли він зачерпує воду з Дніпра.

Забути до часу, геть хто я і звідки,
Позбутися імені і без гроша.
Лиш взяти природу з собою у свідки,
Як світло – згодиться сузір'я Ковша.

Пропасти у лісі, що пахне грибами,
А звідти принести гербарій в руці.
Веселку узріти в кінці зі скарбами –
Багату на фарби для ревних митців.

Босоніж росинки збивати холодні,
Згубити у травах знедолені дні.
Підставити зорям над ранок долоні –
Бажання сховати у серці на дні.

Ще душу звільняти від болю потроху,
Зібрати на щастя новий оберіг.
Провести лелек у далеку дорогу
І знов повернуть на домашній поріг.

Поділитись сторінкою: