| |
Якщо твій цілунок - отрута,
Я вип'ю його без жалю,
І буде провина спокута,
Усе, що просив, віддаю...
Ось тут, в гарних шатах, розкута,
Проллю на підлогу спокусу свою.
Втрачаючи волю і сутність,
Одкрию незламну фортецю свою.
Віддаю я все тобі, віддаю я |
Тіло, душу, мої сни... |
Віддаю я все тобі, віддаю я!.. |
Коли любиш, то не має слова "Ні!" | (2)
Слова "Ні!"... Слова "Ні!"...
Слова "Ні!"... Слова "Ні!"...
В засохлі землі я тепер течу водою,
Я - вітер, зорі і жіноча стать!..
І я в обіймах, танучи, складаю зброю,
Глибин очей не розпізнать...
Новий день відкриває ранок,
Загоїть рани від думок поганих,
Я знову встану і дам вогню,
Життя - це виклик, я передзвоню!
Може і ні - це також можливо,
Якщо це дійсно мені важливо.
День кожен роблю що можу
Без слів порожніх.
Справа не в словах, зовсім навпаки,
Знову помилки, щоб себе знайти.
Знову сплю сама, і на душі - зима,
Вечір обійма і зігріва думки...
Все невипадково, схоже навпаки, |
Стільки запитань, запитань: |
Хто ми? Правда між рядків! | (2)
Між нами підняті не ті мости,
Що збудували разом - зруйнували...
Тепер не знаєм, куди далі йти,
І не помітили, коли чужими стали...
Пробач, я зовсім не я, але ж ти хотів,
Щоби мої троянди геть не мали шипів...
Давай у темряві танго, як в останній раз,
Забери, що хочеш, спогад залиши про нас!..
Нам буревіями у спальні |
Ділити, хто піде, хто ні... |
Тобі гуляти в літні пори, |
Мені шукати зимні дні... |
Нам буревіями у спальні |
Чекати, хто знайде своє... |
Мені потрібен час, щоб знати, |
Чи вірити тобі, чи ні? | (3) Поділитись сторінкою: 
| |
