| |
Приспів:
Підключайте апаратуру!
Ми займемось плідним процесом!
Я приніс вам літературу!
Головне: вмикайте процесор!
Підключайте апаратуру,
Двадцяти однорічний професор!
Я приніс вам літературу!
Головне: вмикайте процесор!
Зніми відос, а краще з себе тренди!
Крути цей світ, а не тоненькі пальці!
Віддай сарказм, який ти взяв в оренду
У закомплексованого недоандертальця!
Зніми нашийник ніжної краватки,
Спали подяки від адміністрацій!
Послухай пісню і висунь із вуха ватку,
Яка веде твій мозок тільки до кастрації.
Бо не для тебе те хайпове пресвітеріанство,
Будь особистістю, — хай мимо пре сліпе вірянство!
Нехай співа "Палає техніка ворожа",
А ти читай їм Стуса, немов чокнута ворожка!
Я ту, я ту, я тут цікаві рими накидав вам,
Твоя пісня в шароварах? Авада Кедавра!
Краще жий, як Одіссей, шукай свою Ітаку,
І шли весь закомплексований всесвіт на х*й!
Приспів.
Так мало суті у деяких у людей,
Зато его у них росте, немов війна з АТО.
Особистість не хочуть, як Україну в НАТО.
Гостра зброя — тупий натовп!
Та нічого, поб'ємо ще стіну!
Погорю, ма, мо' остину?
Ні, не остину, свиноферму бісить,
Як сиплю рими, точніше бісер!
Двадцять років читаю, холод маси не гасе бій!
Від "та ну нафіг!" до "ні фіга собі!"
І все летить, і змінюється, друже!
Люди втомлюються і старіють... Тільки я не дуже!
І це радує, і це все надихає!
Вдихаю повітря, а слово видихаю!
І, як Одіссей, пливу в свою Ітаку!
І шлю весь закомплексований, ну ти зрозумів!..
Приспів.
І щоби не було, я знову римую,
Немов би в минулому, круто на біт!
І як би не дуло, і як би не било,
Я кину цю риму, немов Джолі Піт!
Мене не змінити і не замінити
У цьому видовищі вітряків,
І ці мої літери... Ой, а давай,
Зачитаємо даблом, як я хотів!
І щоби не було, я знову римую,
Немов би в минулому, круто на біт!
І як би не дуло, і як би не било,
Я кину цю риму, немов Джолі Піт!
Мене не змінити і не замінити
У цьому видовищі вітряків,
І ці мої літери знову, як діти мої,
Відбиваються від руки!
Є! Я буду словами, ніби кометами, бити цей світ!
І як не мани мене тими монетами
В ситі намети, не треба — осліп!
Давно від цього онімів від крику "Стій!"
А після зробив найскладніше — став простий!
Прокинься і покинь пластмасовий будинок!
Ти думав я заводив пісню, — то був будильник!
І, як Одіссей, шукай свою Ітаку,
І шли весь закомплексований, ну ти зрозумів!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
