Схилилась мати

Схилилась мати на могилі сина,
Заплакала і тихо промовля:
Ну що ж, синочку, так тебе просила:
Не йди! А ти: Хто піде, як не я?!

Просила, сину рідний мій, єдиний,
Ти бережи себе на цій війні!
Не чую вже твій голос "солов'їний",
Якби ж ти знав, як боляче мені!..

Не для війни тебе я народила,
Тебе ростила, берегла тебе!
Не вберегла, ворожа куля вбила,   |
Забрала смерть частиночку мене!.. | (2)

Надіялася – в старості доглянеш,
Як схочу пити – принесеш води.
З Днем матері тихенько привітаєш...
А ти лежиш й мовчиш, мовчиш, мовчиш...

Сиділа мати, плакала й молилась,
Щоб душу сина Бог до неба взяв!
Мовчання увесь цвинтар оповило,
І дощик з неба плакати почав...

Поділитись сторінкою: