| |
Схилилась мати на могилі сина,
Заплакала і тихо промовля:
Ну що ж, синочку, так тебе просила:
Не йди! А ти: Хто піде, як не я?!
Просила, сину рідний мій, єдиний,
Ти бережи себе на цій війні!
Не чую вже твій голос "солов'їний",
Якби ж ти знав, як боляче мені!..
Не для війни тебе я народила,
Тебе ростила, берегла тебе!
Не вберегла, ворожа куля вбила, |
Забрала смерть частиночку мене!.. | (2)
Надіялася – в старості доглянеш,
Як схочу пити – принесеш води.
З Днем матері тихенько привітаєш...
А ти лежиш й мовчиш, мовчиш, мовчиш...
Сиділа мати, плакала й молилась,
Щоб душу сина Бог до неба взяв!
Мовчання увесь цвинтар оповило,
І дощик з неба плакати почав... Поділитись сторінкою: 
| |
