| |
На каву долю запрошу –
Чи колись пив хто каву з долею?
Все їй, що думаю, скажу –
Як не скажу, то збожеволію!
Я мала все, він був моїм,
Любов здавалась невмирущою,
Лишилась кава – кава з гущею,
Любов розтанула, як дим.
Приспів:
Де ночі темні й ночі зоряні,
Слова промовчані й говорені?
Де незабутні дні,
Де золоті вогні,
Де вірші і пісні?!
А ти зрадлива, ти химерниця,
А що минуло, те не вернеться, –
Ті місяці й сонця,
Ті дорогі місця,
Ті молоді серця!
Вуста у каву умочу:
Невже я ними, гіркуватими,
Чиєсь ім'я прошепочу,
Когось у губи цілуватиму?..
Хто нині пан, той завтра раб,
Майбутнє в тайну запечатане.
Якби я й знала, що втрачатиму,
мабуть, інакше не змогла б.
Приспів.
На каву долю запрошу –
Чи колись пив хто каву з долею?
Все їй, що думаю, скажу –
Як не скажу, то збожеволію!
Я мала рай, ним був мій дім,
Здавалась радість невмирущою,
Лишилась кава – кава з гущею...
Я не шкодую ні за чим. Поділитись сторінкою: 
| |
