| |
Ось танк, у якого поцілив Гриць.
А онде москаль, на солярці копчений,
Лежить горілиць, існування зречений
При танку, в якого поцілив Гриць.
А це українська родюча земля,
Що вже поглинає того москаля,
Хоч він недостатньо з боків пропечений,
Безглуздої долі своєї зречений
При танку, в якого поцілив Гриць.
А он Байрактар – чудасія, та й годі,
Полине за обрій, та й стане в нагоді,
Родючій святій українській землі
Поглинути ще зо два-три москалі,
Що онде лежать, потовчені й копчені,
Втупивши баньки в небеса нескінченні
При танку, в якого поцілив Гриць.
Ось воїн сміливий, крізь темінь і хмару
Приборкує тамту летючу примару,
Що стане в нагоді родючій землі
Найшвидше поглинути всі москалі,
Що тутки приперлися, глузду зречені
І онде лежать, на солярці печені,
Згубивши пістолі, Гундяєм свячені
При танку, в якого поцілив Гриць.
А ось волонтер – біля пункту склотари
Набрав грошенят ще на три Байрактари,
Щоб там, де Орди розбиваються тучі
Частіш сновигали примари летючі,
Стаючи в нагоді священній землі
Поглинуть набридливі ті москалі:
Кручені, мочені, товчені, копчені,
Безглуздої долі своєї зречені
При танках, в якії поцілив Гриць.
А ось українець – без сну та спочину
Несе волонтеру тому копійчину,
Що нині, з примовками і матюками
Пакує і пре клумаки з ніштяками
Сміливим бійцям, що крізь темінь та хмари,
Приборкавши хижі летючі примари
Родючість підвищують рідній землі,
Що майже поглинула ті москалі,
Що сунули, порчені і нескінченні
І ось де лежать, потовчені й печені
При танках, в якії поцілив Гриць.
Ген бабця Європа з виделкою в сраці
До сліз співчуває тому небораці,
Що кидає гріш за грошем волонтеру,
Який крізь багнюку та хвилі етеру
Все тягне гаразди бійцям, що за хмари
Шлють зграя за зграєю хижі примари
У поміч святій українській землі
Поглинути швидше всі ті москалі,
Що перли, приречені і нескінченні
А нині лежать, потовчені й печені
Харошімі руськімі бути навчені
При танках, в якії поцілив Гриць.
Ось пан Президент, як горнятко окропу,
Картає і копає бабцю Європу,
Що, сповнена сумом по самії вінця,
До сліз співчуває простим українцям,
Що гривня по гривні несуть волонтеру,
Який крізь багнюку та хвилі етеру
Все тягне гаразди бійцям, що за хмари
Шлють зграя за зграєю хижі примари
На поміч святій українській землі
Скоріш поглинати всі ті москалі,
Що перли, приречені і нескінченні
І всюди лежать, потовчені й печені
При танках, в якії поцілив Гриць. Поділитись сторінкою: 
| |
