| |
Am E E7
Іван був з вінницької області,
ходив напувати худобу за село...
Але доля мала свої пристрасті
і його до столиці занесло.
Вона була прекрасная шполяночка,
осьо уся оси осина.
І там у друга була п'яночка
так Іван покохав Христину
Вона навчалась в інституті,
була дуже вумна, знала похідні,
займалась спортом, скакала на батуті,
грати на гітарі ходила в вихідні.
Іван був хлопець роботящий,
він на заводі танки випускав,
він токар був з усіх в цеху найкращий
і дошку пошани завжди прикрашав...
- Виходь за мене, Христю, заміж,
твоїм навік я обіцяю бути.
- Не вийду я за тебе заміж,
я про це не хочу навіть чути.
- Але не на того ти попала, віриш,
Іван характером був хлопець впертий.
Або під вінець ти зі мною підеш,
або краще мені тоді вмерти...
"Гірко", "Гірко" кричали п'яні гості.
Дай вам, Боже, щєстя многії літа
музики змовкли тільки десь о шостій,
в кімнаті молодих не стало світла...
...Мати збирала ковбаси і сиру,
мати проводжала діток до столиці,
"Станемо ми, мамо в чергу на квартиру,
дай-но на прощання напитися водиці..."
Так все сталося, як і гадалося -
все відбулося належним чином.
слава богу хотілось, слава богу моглося,
навесну Христина принесла сина...
Три вісімсот, назвали Андрієм,
знов мати збирає ковбаси і сиру,
Христина посміхається, Іван радіє,
як враз підійшла черга на квартиру...
Хлопчик підростав до наук придатний,
вивчав комп'ютори й англійську мову,
чемний був і акуратний,
- ну що там школі? - п'ятірка знову..
Літо. Канікули. Весела пора.
Телеграма. Будь ласка. Розпишіться. Ручка.
"Іванку, Христинко, а чи не пора
показати мені мого онучка?
Їхали на поїзді і на автобУсі,
сірими грунтівками пилюки наковтались.
Вона вже на порозі. "Біжи, синку, до бабусі!"
Іванко і Христинка з матір'ю вітались.
- А ти, чому мовчиш, любий мій онуче?
в тобі ж, малятко, козацькая кров є...
я молока наллю тобі повную кружку...
- Здравстуйтє, бабушка, как ваше здаров'є? Поділитись сторінкою: 
| |
