| |
Цілував і мовчав, чарував,
Милував ти мене, мов дику орхідею,
В пелюстки поринав,
Біль обійм тамував
І благав: Стань навіки моєю!
О, чарівні слова, орхідея моя,
О, які це небесні обійми,
І солодка-солодка скотилась сльоза
Крізь знесилені чарами вії...
Дика орхідея в самоті росте
Для земного й чистого єднання...
Дика орхідея лиш єдиний раз цвіте, |
Але вічно, якщо є кохання! | (2)
Неначе в обіймах цвіла і буяла весна,
А на ранок кохання зів'яло,
Його випито спрагло за мить і до дна,
Я ж на вічність тобі присягала!
О, отруйні слова, орхідея моя,
О, які це смертельні обійми,
І солона-солона скотилась сльоза
Крізь знесилені холодом вії...
Дика орхідея вже не оживе,
Не запломеніє для єднання...
Дика орхідея лиш єдиний раз цвіте, |
Але вічно, якщо є кохання! | (2)
Цілував і мовчав, чарував,
Милував іншу квітку, ніж орхідею,
В пелюстки поринав,
Первоцвіт її рвав,
І вдавав, що навік будеш з нею!
Орхідея моя, ще лунали слова,
Ще плелися небесні обійми,
І остання прощальна дівоча сльоза
Крізь жіночі скотилася вії...
Дика орхідея в самоті росте
Для земного й чистого єднання...
Дика орхідея лиш єдиний раз цвіте, |
Але вічно, якщо є кохання! | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
