Казанова

Він блукав по містах,
Він у Львові бував –
Казанова!..
Залишав на вустах
Мед п'янкий і кохав
Знову й знову!..
Він один був такий –
Веселун і смільчак,
Друг жаданий!..
Ним пишались жінки,
В них горіла свіча -
О, Джованні!

Приспів:
Не покидай! Прийди! Лишись! –
Його благали!
Або хоч раз у сні наснись!.. –
Йому кричали!
Ти, як вогонь, немов гроза,
О, Казанова!
Твоя любов, мов небеса!..
Вона казкова!..

Він палав, спокушав,
В колах вищих крутивсь –
Казанова!..
Чаром всіх обпікав,
Ухилявсь від рутин,
Важив словом!..
Ні, він був не альфонс,
І жадав не повій –
Спраглі очі!..
Віз його диліжанс
Десь у графський покій
В п'яні ночі...

Приспів.

Поділитись сторінкою: