Білі айстри

Запалахкотіли, як зорі, айстри від роси
Із п'янким ароматом ліловим квітом,
Сонце голубить їхні ніжні пелюстки,
Зоря заколисує у снах тихим вітром.

Квітка народжена під сузір'ям Діви...
Елегантна, скромна, яскрава, жовтоока
Сяє чарівністю для музичної ліри,
Їхня душа прозора, як море, синьоока...

Замріяні айстри затужили за літом...
За блакиттю неба сонечком тепла,
Вересень леліє осяйним світлом,
Щоб їй усміхалась осінь золота.

Ця чарівна пахуча осіння квітка
Несе свою красу людям до зими,
Земну любов віддає білому світку,
У неї закохані стрункі клени і ясени...

Від холоду покривають золотим листям,
Захищають від паморозі дощу і грози -
Явір на скрипці дарує прощальну пісню,
До ніг їй поклоняються столітні дуби...

Поділитись сторінкою: