Гупало Василь

У тридесятім царстві, за тридев'ять земель
Двері із петєль, он, чуєш, позлітали,
Погані люди в гості завітали,
Попалили, посварили, короче, погуляли.
Всяко розважалися, підіймали пил,
Аж поки не з'явився Гупало Василь.
Я це не вигадав, і де він був раніше
Може, собі спав, поки панувала тиша.
Може, біля річки царапав натюрморти
І тут почув, як лаються незнайомі морди,
А лорди повтікали, вони завжди тікають,
Відразу забуваючи про простих людей.
Гупнув Вася першого, гупнув Вася другого,
Гупнув головного, решта і тікать,
Наздогнав останнього - сплющив йому голову,
Підібрав мольберта і далі малювать.

Приспів:
Щоб там не було, як би не було -
Все одно добро закохає зло.

А друга казочка про те, як Васін друг
Зненацька закохався у одну премудру,
Всіляко залицявся, дарував їй пудру,
Але вона, премудра, за нього не ішла.
І попросив той корєш: Васю, далі ж море ж,
Не міг би ти, друзяко, сплавати туди?
І всяко різне моднє, яскраве, надприроднє,
Короче, усе імпортне привези сюди.
Вася каже: добре. І поплив до сонця
Туди, де всі японці, дракони і кити,
А по дорозі гади, лохи і конокради
Всіляко намагалися перейти на ти.
Гупало Василь гупав їх усіх
За людську любов, за дитячий сміх,
Привіз усе красиве, швидко одружив їх
І намалював всіх, хто на весіллі пив.

Приспів.

Багато чого після того ще із ним було,
Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло,
А потім каже: ша! Ша, ша, шановні,
Я бачу: всі ви – зовні, а я тут відпочну.
Війни ваші – не ваші, гроші ваші – не ваші,
Я краще співатиму гучно про те, як усе це було...

Приспів.

Поділитись сторінкою: