Хризантеми

Україно моя, як люблю я тебе до безтями,
Твої ріки, ліси і поля, цвіт весняних садів,
Та хіба ж проливалась дарма кров за волю дідами,
Щоб народ усадив до керма саме твоїх катів
І ідуть по стежках твої діти в далекії далі,
Все шукаючи десь в чужині, може, краще життя,
І ламають вони свої долі у тузі й печалі
За твоєю красою що викине хтось на сміття.

Приспів:
Хризантеми везу я для тебе,
Що зросли не на твоїй землі,
Білі й ніжні такі хризантеми
Зігрівають тверді мозолі.

Україно моя, ти поглянь які в тебе герої,
Що зростила одного за другим ти - рідна земля,
Твої кращі сини побратимів вели за собою
І від їх ворогів залишалась лиш чорна рілля,
І напишуть нащадки в своїх історичних поемах -
Ця велика країна повстала і знов зацвіла,
І мені у цім світі нічого, повірте, не треба,
Було б щастя в родині і ти, Україно, жила.

Приспів.

Поділитись сторінкою: