Дар весни

Білий бузок, як конвалії, ніжний.
Сонце іскриться в його пелюстках.
Грона сіяють біляво утішно,     |
Пахощі схожі, як мед на вустах. | (2)

Все, що буває весною - незвичне,
Дар цей кохання за щастя прийма.
Тільки любимої погляд чарівний, |
Більше у світі такого нема.     | (2)

Тож як з'являються квіти весняні,
Все прокидається, вмить ожива.
Очі теплішають у сподіванні,    |
Що серед квітів веснянка моя.   | (2)

Як без любові прожити весною?
Навіть на думку таке не спада.
Квіти дивують своєю красою,     |
Серцю потрібна кохана одна.     | (2)

Поділитись сторінкою: