Повій, вітре, повій, вітре

Повій, вітре, повій, вітре,
Відколи тя прошу,
Розвій, вітре, тугу мою,
Що на серці ношу.

Буду віять, буду віять,
Не переставати,
Тільки туги не розвію,
Що має бог дати.

Ой, вийду я, ой, вийду я
На високу гору,
Стану-гляну, подивлюся
У глибоку воду.

А там рибка, а там щука
Гуляє доволі,
А у мене молодої
Ні щастя, ні долі.

Купала-сь ня, моя мамко,
Три рази на днину;
Не купала-сь мене, мамко,
В щасливу годину.

Було б мене, моя мати,
Раз на день купати,
Було б мені, моя мати,
Щастя долю дати.

Поділитись сторінкою: