Орел

Коли ніч поросла край вікон,
Дивний сон мене взяв у полон:
Я сидів за святковим столом
Із небесним орлом.
Він корону зі свого чола
Положив край отого стола.
Я усе говорив, щось питав, |
Та орел лиш мовчав.        | (2)
Ти, народжений волею, птах,
Ти, немов би, листок на вітрах.
Твій політ вже не спинить ніхто,
А ні смерть, а ні зло.
Ти, нескорений долі, летів,
Так, як батько тебе навчив.
І на тлі отих Божих небес |
Ти не зник і не щез.      | (2)

Приспів:
О, орле, зачекай, візьми мене в свій край,
Де між долин і рік щасливий вік.
Там не живе зима, ні бід, ні зла нема,
Поміж духмяних трав любов сама, любов сама!

Якби тільки літати умів,
Я з тобою злетіти б хотів,
Жити в синьому небі, як ти,
Не землею повзти.
Щоб поринути в зоряний цвіт,
Осягнути душею твій світ,
Та небесного вітру ковток |
Зачерпнути в зірок.       | (2)

Приспів.

Уві сні залишилось усе,
Новий день срібні роси несе,
Лиш терновий вінок край стола,
Де корона була неземного орла.

Приспів.

Поділитись сторінкою: