Ти... запрошений

Був сон і був день,
І світ рождався в звабливій принаді.
Був запрошений ти,
Щоби навчитись підлості і зраді.

Життя буденне різать і мовчать,
Любити щиро, а тобі від нині
Тавро безглуздого дурного селюха
Із гордістю нести на своїй спині.

В твоїй садах регочать чорнії тіні,
З твоїх зіниць росте суха трава.
Ось ти упав і так повзеш на фініш,
Тобі назад повернення нема...

Болото підлості невпинно прогресує
І захлинаються в нім голови людські.
О, Боже, змилуйся, прости нам цю дитинність,
Прости зневіру, сумніви прости...

Тінь... Дощ... Смерть... Зрада...
Лягаєш без пручань на дно життя.
Був сон і був день,
І ти... запрошений...

Поділитись сторінкою: