Втеча

Світ надійних та вічно помитих машин,
Озер блакитних та озер металік,
Запахів піци та соків-фреш,
Вибритих тіл та вибрито-свіжих газонів.
Загусла сльоза із кленового серця –
Символ добробуту й ситої смерті -
Силіконо-рожево всміхнеться тобі |
На перехресті, на перехресті.    | (2)

І вже не тривожиться сірий туман
Безглуздям про подвиг й непевне безсмертя,
Опущені плечі зелених дахів
Далекі, облізлі од вітру тремтять...

Рідні колись, заплакані плечі... | (8)
Рідні колись!                    | (4)
Струмені сліз, обірвався поділ,
Волоче нитками час.
Час за часом, час за часом,
Час за часом...

Лиш в сутінках тихо хрипітимеш:
Здрастуй, брате далекий, з досвідом біженця!
Брате далекий, мій вічний втікач від
Синього, білого, жовтого неба!
Брате далекий, мій вічний втікач
Подалі від себе, від себе, від себе...

Поділитись сторінкою: