| |
Віддав, що мав, все, чим ще жив,
Впустив у сни.
Злетів і впав, блукав світ за очі
І все шукав весни
І там, де був, вітри робив
Все підвіконнями,
Та все пусте, лише у скронях біль -
Стискав долонями -
Я є!
Там, де я був, мене вже не буде,
Листів не напишуть, пісні всі забудуть,
Позбувся людей - позбувся і бруду.
Та все ще не мертвий, ба! навіть більше,
Навіщо ж мовчати, бігме, навіщо?!
Тим паче навчився вже слухати тишу.
Знайшов там звуки давно невідомі,
Нарешті відчув, що таке втома
І що це за щастя повертатись додому.
Перестав чекати на відповідь неба -
Як знайшов її сам, то й чекати не треба,
А що йде від серця - повернеться й до тебе.
Кожній людині - своє знамення,
Як прийде - правила вже безіменні.
Це істинна віра кожного вчення.
І буду наснага будувати минуле,
Буде натхнення - знайдуться і люди.
І солодко знову защемить у грудях.
Є різні слова, є різні дороги
Та вірна дорога веде нас до Бога... Поділитись сторінкою: 
| |
