Романс про дует

О, як вони співали, як співали!..
І велелюдні замовкали зали,
І люди потім в захваті казали
О, як вони співали,
Як співали!
   А їй уже було, мабуть, за сорок,
   І, певно, їй було вже трошки сором
   Зрадливих зморщок під її очима
   Від літ, що їх носила за плечима.
   І в нього лік рокам був теж не скромний,
   Були і в нього посивілі скроні,
   І довгих літ вершини і завали...
   А як вони співали, як співали!
   Вони співали й бачили минуле,
   І ворушили горе незаснуле,
   І радощі, яких було немало -
   Усе, що не різнило, а єднало!
   Вони пройшли життя болючі тракти,
   Вони зазнали і надбань, і втрати,
   Вело їх щастя, може, й лихо гнало,
   Та все те не різнило, а єднало!..

   І то не просто пісні рівні звуки,
   То з'єднані навік надійні руки,
   Що їх не всім поталанило мати,
   Тому вони і вміли так співати...

О, як вони співали, як співали!..
І велелюдні замовкали зали,
І люди потім в захваті казали
О, як вони співали,
Як співали!

Поділитись сторінкою: