Провина

Поховались весни юні за плечима,
В багряницю осінь одягає дні.
Батьківська хатина вікнами-очима
В душу задивилася мені.

Приспів:
Відчуваю, рідна, я твої докори,
Не чиюсь провину, а свою вину,
Сивими дощами плачуть осокори,
В груди наливають полину.

Журавель не скрипне на старій криниці,
Дно її покрила вже руда трава.
Тут купались вранці молоді зірниці,
Подруго, найперша, дзвонкова.

Приспів.

Соловейку-брате, не змовкай ніколи,
Не всихай цілюще, чисте джерело.
Хай надію будить дзвоник біля школи,
Хай вертає щастя у село.

Приспів.

Поділитись сторінкою: