Не сумуй, не тужи

Відлітають у вирій думки мої літні
І махають ледь-ледь журавлиним крилом.
Відлітають мої теплі мрії блакитні,
І осіння журба вже лягла на чоло...

Не тужи, не сумуй, що літа проминули,
Заспокою себе та не стримую сліз.
Я все більш і більш озираюсь в минуле,
Бо уже із гори докотився мій віз!

А в долині тумани густі, сивобілі,
Не розвієш ніяк, хоч махай на все біч,
Перед ним усі безпорадні й невмілі,
Просто вечір прийшов, а за вечором ніч!

То ж ти пий, веселись, не плекай в серці тугу,
Ще життя не зійшло до швидкої ріки,
Ти радій, що воно не повториться вдруге,
І що в світі оцім ти єдиний такий!

Не тужи, не сумуй, що літа проминули,
Заспокоюй себе, бо підеш у небуть,
Ти все більш і більш озирайся в минуле,
Щоб побачить ясніше свою милу майбуть!

Не тужи, не сумуй, що літа проминули,   |
Ще життя не зійшло до швидкої ріки,     |
Ти все більш і більш озирайся в минуле, |
Щоб побачить ясніше свою милу майбуть!  | (2)

Поділитись сторінкою: