З журбою радість обнялась...

З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я...


Тепер в маю, тепер весною,
Коли цвіте весь божий світ,
Зацвів небесною красою
Очей твоїх небесний цвіт.
І це весною, це в маю
Обсипав душу він мою!
Шумлять, співають ниви, луки...
Як пісня, вся душа моя,
А де її слова і звуки?!
Мовчу, мовчу, о боже, я.
Ні, ні! Тепер, тепер в маю,
Скажу, признаюсь, що люблю!


Забуду все. Лишу твої уста...
Вони, як перший цвіт кохання,
Як хмарка ніжнозолота
В журливий час смеркання.
Усмішка їх миліша снів,
Що сняться раз єдиний,
Про них, про них мій буде спів.
Останній, лебединий.

Поділитись сторінкою: