Отчий дім

Коли життя із тебе насміхнеться
І ти опинешся в куті глухім,
Запам'ятай, що все лихе минеться,  |
Лише згадаєш ти свій отчий дім.    | (2)

Лише згадаєш ти свій отчий дім.

І знову в тобі оживе надія,
Як ожива з весною перший рин,
Бо ту надію в добрий час посіяв    |
В ту колисоньку твій отчий дім.    | (2)

В ту колисоньку твій отчий дім.

А як не сила перенести втому,
Слова твої незрозумілі всім,
То не барись вернутися до дому,    |
Тебе завжди прийме твій отчий дім. | (2)

Тебе завжди прийме твій отчий дім.

Поділитись сторінкою: