Котилися вози з гори, на долині стали

Котилися вози з гори, на долині стали,
Любилися чорні очка, тепер перестали.

Любилися, кохалися, мати їх не знала,
Розійшлися, розсталися, як на небі хмара.

А хмарочка до купочки одна не доходи,
Усі любки на данчику - моя не приходи.

- Пусти мене, моя мамко, на данчик, на данчик,
Бо не буде данцювати мій милий коханчик.

Та не буде данцювати, лиш ме розводити,
На порозі ме стояти, мене підгидзити.

Подивлюся в гори, в гори - нічого не видко,
Подивлюся - з долу, з долу іде соколятко.

А, соколю-сокольчику, високо літаєш,
Моя хатка при дорозі, чо не повертаєш?

Моя хатка при дорозі, моя хатка крайня,
Мене, мамко, хлопці люблять, бо я таки файна.

Поділитись сторінкою: