В чистім полі, понад річкою

В чистім полі, понад річкою,
Могила чорніє;
Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє.

Сидить ворон на могилі
Та з голоду кряче...
Згада козак Україну,
Згада та й заплаче.

Пішов кобзар по улиці —
З журби як заграє!
Кругом хлопці навприсядки,
А він вимовляє:

"Нехай буде отакечки!
Сидіть, діти, у запічку,
А я з журби та до шинку,
А там найду свою жінку.

А я з журби та до шинку,
А там найду свою жінку,
Найду жінку, почастую,
З вороженьків покепкую.

Поділитись сторінкою: