Потяг

Цей світ подібний на той вокзал,
Де я раніше колись блукав.
Чого хотів я сам не знав,
Вокзал стояв, а я зітхав.
Мені казали: "Йди туди",
Мене дістали погані сни,
Кожен хотів щось довести,
А я хотів свій світ знайти!
Але шукав не я,
Шукав мій дух мого Творця
Він дух мій воскресив,
На потяг свій він посадив!

Приспів:
Твоє слово - це мій потяг,
Серце палить, як в печі.
Я лечу, лечу до тебе
У шаленній течії.
Зачекати інших? - Досить,
Начекалися вже ми!
Хто чекає ще і досі -
Він горить у марноті своїх справ,
Своїх справ, своїх справ, |
Своїх буденних справ.     | (2)

І так я жив, і вовком вив,
І все гадав, не розумів:
Невже, у цьому сенс життя -
Коли навколо клопітня,
Коли постійні помилки,
Коли невпевненість в житті?
Тоді для чого - скажеш ти -
Живе людина на землі?
Але є Той, хто любить,
Життя Він твоє не погубить,
Він слово своє для тебе дав,
Щоб жив ти вічно, не страждав.

Приспів.

Поділитись сторінкою: