Живий труп

Він підіймається у синю верху даль,
Він думає, що там його не дістане
Сірість буднів та щоденний жаль,
Жаль за тим, чого він не має.
Цей обман такий солодкий, наче кольоровий сон,
Ця зануреність в себе така цікава
І він не помічає, що потрапив в полон,
Що звідти не вийти, що на ньому кайдани.
Він дурить себе кожний день, кожен час,
Розповідає казки про іншу реальність,
Ввівши розчин у вену забуває себе,
Але хто ж йому нагадає?

Що він - труп,
Живий труп...
Що він труп...

Він викидає своє життя на смітник,
Він немає ні вчора, ні сьогодні, ні завтра.
Двадцятирічний старець закінчив життя
Та краще нам цього не помічати.
Він дурить себе кожний день, кожен час,
Розповідає казки про іншу реальність,
Ввівши розчин у вену забуває себе,
Але хто ж йому нагадає?

Що він - труп,
Живий труп...
Що він вмер,
Що він зник...
Що він - труп,
Живий труп...
Він немає ні вчора,
Ні сьогодні, ні завтра...

Поділитись сторінкою: